Головна

Життєві історії

Стіл «ломився» від вишуканих страв. Ікра червона і чорна, креветки, мідії, «восьминіжки» по-корейськи, нарізки всілякої риби, ковбаси та м’ясні «делікатеси». Тітка Катя «тикала» пальцями в тарілки й питала в Маринки назви страв. Найбільше їй не сподобалися «восьминіжки» та кальмари на вигляд, вона ходила навколо них і «плювалася»
Життєві історії 0
Ніна Миколаївна працювала в Міністерстві освіти. Але була вона жінка проста, «веселунка» і дуже «компанійська». Могла легко організувати виїзд на природу чи якесь незвичайне корпоративне свято, хоча це
Ти ж не хочеш сказати, що я повинна брати в дітей гроші, щоб зварити кашу чи напекти онукам пиріжків? — Звісно, повинна! А з якого дива ти утримуєш п’ятьох дітей аж три місяці! У тебе що, пенсія депутатська? Потрібно було взяти гроші на харчування
Життєві історії 0
Усе життя Лідія прожила в передмісті. На роботу до міста добиралася близько години. Начебто й недалеко, але то коли ти нікому нічого не винен. У Лідії ж було
— Прийдеш після зарплати, холодильник ломиться від фруктів, торт стоїть, печиво всяке, риба червона, ікра, у всіх вазочках цукерки. А зайдеш в середині місяця — у холодильнику миша висить. Діти макаронами давляться. Кажу, мовляв, Надю, не можна ж так! На що далі житимете? У вас діти, купи м’яса, картоплі, розраховуй. Сьогодні риби червоної наїлися, а завтра зуби на полицю?
Життєві історії 0
— Та скільки можна їй казати, вже говорено-переговорено, — із роздратуванням говорить Анна Олександрівна. — І років уже багато, і самі вони із зятем батьки, але живуть за
— У нас чотири дорослі коти й четверо кошенят. Це вісім тварин у трикімнатній квартирі. Ти взагалі розумієш, про що я говорю? — Кошенята тимчасово, — повторила вона вже звичну фразу. — А чотири дорослі коти — це назавжди?! — Ну… поки що назавжди. Але ж вони нам зовсім не заважають
Життєві історії 0
Михайлові перевалило за п’ятдесят, і останні пів року його життя перетворилося на сюрреалістичний кошмар. Адже в їхній затишній досі квартирі тепер безроздільно порядкували чотири коти. Клуби шерсті витали
— Лаврентій я, домовик твій! — А хіба вони… Ой, ну тобто ви… Ну, тобто, домовики бувають? — затинаючись, запитала дівчина. — А то! — із поважним виглядом промовив Лаврентій і знову почав командувати: — Так, встала! Нічого на підлозі холодній сидіти, ходімо на кухню, пиріг пекти! — Навіщо пиріг? — крекчучи і встаючи з підлоги, запитала Ліза. — Як навіщо? Михайла з двадцятої квартири спокушати
Життєві історії 0
Єлизавета, чи просто Лізонька, як її кликали всі, хто знав, уперше не знала, куди себе подіти на Новий рік. Знаєте, буває таке: ніби й молода, і гарна, і
— Та яка ж це робота — ягоди збирати?! — здивувалася Іра. — Це не на грядках догори дупою стояти й у землі колупатися по лікоть. Я, поки збираю, завжди так наїмся, на всю зиму вперед. Ізольда з сумнівом подивилася на малиновий кущ, що ріс поряд із нею, і простягла руку за великою ягодою. Вона вже хотіла закинути її в рот, як помітила черв’ячка, який зручно влаштувався всередині ягоди
Життєві історії 0
— Господарі! Агов! Є хто вдома? — Дві дівчини стояли біля хвіртки дачного будиночка. — Ганно Петрівно, ви тут?! На поклик із дому вийшла жінка. — Іринко? Здрастуй!
— Ми ховаємо її, я до останнього доглядала за матір’ю чоловіка, а Катя приїжджала лише раз на місяць. А коли свекрухи не стало, відзначили тільки дев’ять днів, і Катя з’явилася з чоловіком та своєю свекрухою. І таке почалося
Життєві історії 0
— Ти як хочеш, а я ні забути, ні пробачити її не можу, — каже чоловікові Олена. — І якщо ти зараз кинешся її підтримувати й розгрібати її
— Добре ще, що ялинка невисока, й іграшки сучасні, не б’ються, — пихкала Ольга, намагаючись установити деревце прямо. — Ти мені свято зіпсувати вирішив? Кекс лежав на дивані, вилизуючи шовковисту коричневу шерсть, і дивився на господиню з образою — жадана здобич вислизнула з його лап, коли була вже так близько
Життєві історії 0
— Ми могли б зустріти Новий рік разом, — несподівано для себе промовила Ольга й зніяковіла. Жінка була вже не в тому віці, щоб червоніти, запрошуючи в гості
— Хочу тебе в білій сукні, лімузин, родичів і друзів на весіллі, — нібито жартома каже співмешканець доньки. — Так, банально, але хочу, щоб на нашому веселому весіллі порвали баян. Ось такий у мене каприз, якщо хочеш, так вважай
Життєві історії 0
— Тепер Валера істерики їй влаштовує, каже, що дозрів для шлюбу, що хоче весілля й урочистостей, і сукню, і родичів на банкеті, — розповідає Анжела подрузі. — Отакої!
— Ми тут із зятем попрацювали. Стіл готовий, он, дивися. Ольга повільно обвела поглядом кухню. На столі красувалися і звичні м’ясні страви, і незнайомі вегетаріанські. Мати й чоловік посміхалися їй, явно чекаючи на похвалу. Але щось усередині неї зламалося
Життєві історії 0
— Ти це що собі дозволяєш? Валентина Сергіївна завмерла на порозі, стискаючи ручки сумки-холодильника. Усередині лежала буженина, яку вона маринувала три дні, домашня ковбаса й контейнер із холодцем

You cannot copy content of this page