Тільки від свекрів колишніх життя не було. Заберуть Настю погуляти, сядуть над нею і голосять: — Мати твоя недолуга, знайшла собі чоловʼягу чужого, а тата кинула, тож ти не забувай нас, він не тато тобі, а його батьки не твої рідні бабця з дідом
Коли ми з чоловіком одружилися, то мені здавалося, що мій Слава такий перспективний, що в нас є спільні інтереси й устремління. Я прагнула і по службі просунутися, і
Заходжу в гараж і бачу таку маленьку, худеньку дівчинку, на вигляд років 19-20… Я пропонувала їй грошей, говорила, що буду платити їй за навчання, потім влаштую її на роботу, вона плакала і говорила, що це не через гроші, їй нічого не треба, вона просто любить мого чоловіка
Чоловік таємно привів коханку… Перші кілька днів я навіть не підозрювала, що у нас у гаражі інша жінка, мені він говорив, що ремонтує машину допізна, а сама я
Купити свою квартиру не можемо, розраховували на квартиру його бабусі, але після появи доньки ми з нею посварилися
Ми з чоловіком, Павлом, винаймаємо квартиру вже вісім років. Купити свою не можемо, розраховували на квартиру його бабусі, та після появи доньки ми з нею посварилися. Свекруха була
Ось і готую після роботи на цілий загін. А скільки бруду! Чоловік дитину просить, а я кажу, добре, тільки з моменту, коли тест показує дві смужки – ніяких гостей, задовбало. Я за чужими людьми бруд прибираю. Та й елементарно гидую: вони ж навіть унітаз за собою не змивають, звикли до сільського туалету
От пощастило ж мене так заміж вийти! Та ні, з чоловіком у нас усе нормально, а ось рідня його… Він же не з столиці, а приїхав сюди, як
Як це буває, онук від сина став сином нелюбимої невістки, а онук від доньки – це ненаглядне сонечко, якому і любові діставалося в надлишку, і допомога від забезпеченої бабусі, яка на хорошій посаді свого часу працювала
— Я терпіти її не можу, з дитинства, – Роман був категоричний, – уся наскрізь фальшива, усе життя прожила для себе і ніким не цікавилася. Я ж пам’ятаю,
Уявляєш, – мало не зі сльозами на очах, – розповідала вона чоловікові й Каті, – вони завжди собі готували. І бабусі теж. І в магазин самі ходили через усе село, і на річку самі. А Віра Леонідівна то в тітки Свєти, то в дядька Толі, то втомилася і відпочиває. Город бур’яном заріс, ягідник сусідський – кури притоптали. Вдома бруд, дівчатка й прибирали самі. Благо вода в крані, а не в колодязі. Як подумаю, що могло за 3 тижні трапитися, так волосся на голові ворушиться
— Три з половиною роки тому, – розповідає Катя, – ми вирішили начебто своє квартирне питання. І плани були райдужні, але другий рік прихід літа очікуємо зі здриганням.
Усе почало змінюватися поступово, коли синові виповнилося півтора року і виплати стали меншими. Матвій міг сходити в магазин і накупити собі улюблених смаколиків. Ні мені, ні дитині він не купував нічого
— Купи червоної рибки! – попросила я Матвія, який зібрався в магазин, – невеликий шматочок, так хочеться! —  З глузду з’їхала? – округлив очі чоловік, – Ти цінники
Тетяна сумнівалася: як ще складеться життя? Зараз вона допомагатиме і вкладатиметься багато років в будинок батьків чоловіка, а потім її “випруть в гриву”, просто тому, що половину життя на чужу тітку працювала? Всяке ж буває
Коли Тетяна з Марком одружилися, то стали квартиру знімати, а свекруха зі свекром почали будувати будинок за містом. — Ну до себе вони нас жити і не кликали,
Ти при своєму розумі? – відповідає Інка, – я з Андрієм на сусідніх горщиках у садку сиділа. А потім ми «в лікарню» грали, я все там уже бачила, чверть століття тому. І він у колготках ходив, і в чотири роки він напудив прямо в штани в садочку. Ну не можу ж я заміж іти за того, кого знаю як свої пʼять пальців. Він друг, радше подружка. Втішить, допоможе, сумки донесе
У приятельки Інни я буваю в гостях дуже рідко. І справи, і турботи, і відстань. Здебільшого зідзвонюємося і пишемо одне одному повідомлення у вацап. А ще раніше, коли
Продати житло і покласти гроші за частки неповнолітніх їм на рахунки не дозволила опіка: у дитини Вероніки іншого житла не було, а дружина Олексія поквапилась і поспіхом подарувала свою квартиру мамі, щоб і в її дітей не було іншого житла. — Брат з дружиною і виплатили моєму колишньому його частку, – каже Вероніка, – тож їхня сумарна частка збільшилася до п’яти восьмих, а в нас із дитиною лишилося 3 восьмих частини
Я, якщо чесно, намагалася розказану мені історію розкласти на дроби з листком паперу, але заплуталася – не судіть суворо. Математика – явно не мій коник. Жила колись проста

You cannot copy content of this page