Дачу вони купили, але взимку, просто напередодні Нового року, чоловік пішов від неї до своєї аспірантки Аліни. Женя не особливо здивувалася, давно вже підозрювала, що не просто так він став на роботі так засиджуватися. Було гірко, прикро, але соплі розводити Женя ніколи не любила, загартувалася ще в дитинстві, коли зростала без батька на околиці міста, з мамою, яка вічно працювала і не мала нікого за неї заступитися. Тому посумувавши кілька місяців, вона вирішила перенаправити свою енергію в інше русло і зайнялася дачею
— Ми з вами не зустрічалися раніше? Євгенія вже кілька днів придивлялася до Олександра, намагаючись зрозуміти, де вона раніше бачила ці пронизливі яскраві очі. Сам він був непоказний:
От якщо Ваш син виросте і буде дуже неправий. Дуже. Ви б хотіли, щоб його пробачили й дали йому шанс на це ось саме щастя, про яке Ви зараз говорите?
До родзали надходила молода жінка. Її чоловік уже втретє викладав кульки з об’ємної сумки, сумно зітхав, складав назад, а потім викладав знову. – Куди ж ми поклали ці
О, Віра, а що у нас на вечерю? — Степан, судячи з його гарного настрою, все ж таки переміг у своїй “епічній” битві. —  На вечерю були котлети з рисом, які ти з’їв одноосібно. Більше нічого на вечерю нема
Віра зайшла на кухню та застигла. На столі бруд і посуд, біля чайника калюжа чаю, у раковині теж не зрозумій що… Зі спальні чути звуки “епічної” гри. Це
— Хочу якнайшвидше довезти твої сумки, щоб ми могли поїхати посидіти в кафе. Знаю тут неподалік одне затишне місце – тобі сподобається.
Ольга та Віктор познайомилися зовсім випадково, зіткнувшись візками у супермаркеті. Вони посміялися з безглуздості ситуації, після чого хлопець запропонував Олі допомогти довезти її пакети до неї додому. —
Галя знала, яке важливе це деревце для Ніни Єгорівни й сміливо кинулася захищати його. Але собака встиг зламати берізку і вкусив Галю за ногу
Наталя підписала папери, отримала гроші за будинок і полегшено зітхнула: — Ну ось і добре, а то я вже мучилася з цим будинком. У ньому жили мій хрещений
– Скільки можна косячити?! У тебе й помилки якісь дурні! Ну от! Що це! – Аліса Едуардівна тицьнула у місячний звіт довгим манікюром так, що мало не зламала нарощену красу.
Коли ключ повернувся в замку, його серце мало не вискочило з грудей, душа помчала їй назустріч. – Скільки можна косячити?! У тебе й помилки якісь дурні! Ну от!
Я побачила повідомлення “Я чекаю дитину” на телефоні чоловіка і пішла на таємну вечерю з незнайомцем
Коли Кароліна побачила на телефоні свого чоловіка Данила повідомлення “Я чекаю дитину”, вона спочатку посміялася, подумавши, що це помилка. Але коли надійшло ще одне повідомлення – цього разу
Квіти Карга любила. Це була її душа. Які тільки рослини там не росли. Але головними красунями були гортензії. Білі, блакитні, рожеві — клумба була схожа на веселку
За очі її називали стара Карга. В обличчя — Семенівною. Імені її ніхто не знав. Навряд чи хтось хотів із нею спілкуватися. Вона була мовчазна, людей оминала. Якось
— Світлано, тільки не кажи, що я поспішаю, просто боюся, раптом хтось мене обійде на повороті, а я знову з носом залишуся, — заявив якось Андрій, — Я ж кульгавий, лисий, а ти красива молода жінка! — Андрій на секунду замовк
До поліклініки Світлана ледве допленталась — ногу сильно підвернула. Оступилася випадково, та так, що ледве могла йти. Якийсь лисий мужик спритно обігнав Світлану і перед самим її носом шурхнув перший
А минулого року не стало наших тата й мами. За рік на той світ забралися. Оленки тоді поруч не було. Олексій телефоном сказав, що вона не зможе приїхати проводити батьків в останню путь, у неї нервовий зрив і ще купа всього
Учора до нас у гості сестра Петра приїхала. Із чоловіком своїм і дитиною. Петька, звісно, зрадів. Ще б пак, міська «королева» до нашого забутого села приїхала. Чомусь у

You cannot copy content of this page