– Це моя найкраща подруга, – обурилась Марія. – Я її сто років знаю, а тебе, всього рік. Так що якщо ти ставиш мене перед вибором, то я вибираю її
Не минуло й тижня після весілля, як Григорій став висловлювати претензії до своєї дружини. Спочатку Марію веселили його міркування про те, як повинна поводитися заміжня жінка. Але невдовзі
– Забирайся, – рішуче сказала Ірина. – Якщо щось забув, потім заїдеш і забереш. Тільки подзвони заздалегідь
Ірина вийшла з кухні та подивилася на годинник. Вона винесла ще одну зібрану валізу, а її чоловік Микола поставив її поряд з іншими валізами, пакетами, сумками, мішками й
– Люблю. Сумую. Бачу тебе уві сні. Скинув тобі гроші на манікюр. Порадуй себе, а я уявлю, як заблищали твої блакитні очі. Хотів би більше, але поки що не можу, щось із документами все ще не розібралися
Людмила ревнувала свого чоловіка до всіх. До його колишньої дружини, до сусідки по квартирі, до телефону, бо він проводить більше часу з ними, ніж із нею. Вона постійно
Бабуся і особисто бере участь у вихованні онуків, і на дачу їх влітку забирає, не забувши дорікнути молодшій доньці, що її діти проводять усе літо в задушливому місті через те, що в них погані батьки. А ще бабуся допомагає сім’ї сина фінансово
— Я й досі не розумію, — вкотре вже докоряє своїй 36-річній Лілі її мама, Алла Геннадіївна, — навіщо тобі була потрібна та третя дитина, якщо на неї
Пару разів на тиждень можна й вечерю приготувати — ту саму, ситну, зі смаженим м’ясом. — Ага, я навіть згодна тарілки помити і чашку за ним вранці, після кави. — Ганна посміхається. — До того ж, він то цукерки несе, то фрукти, то стейки до тієї самої вечері. Ні, мене все влаштовує, чесно
— Ха, а я можу її зрозуміти! – усміхається Ганна. — Вона за ці п’ять років звикла до того, що сама собі пані. У неї тихо, спокійно, а
— Заходь, синку. Бачиш, он парканчик покосився зовсім. Якщо недорого попросиш, то й поправити б. Чоловік оцінювально оглянув на майже впалий в тин паркан і кивнув. — Багато не попрошу
Одного дня вже літня Таїсія Павлівна поспішала широкою сільською вулицею, і як справжня хазяйка, притискаючи до грудей пакет зі свіжою, ще теплою здобою. “Тепер, на тиждень вистачить, —
Прийшов у шлюб із пакетом трусів і дірявими кедами, а тепер він вирішує, чи поїдуть молоді до нас на шашлики. Та й узагалі, він усе вирішує. Навіть те, що нам для доньки рідної купити, уявляєш?
— Така була самостійна, така з холодним розумом, – засмучується Ольга Павлівна. – А як із цим Вадиком почала зустрічатися, немов підмінили. — Кохання, та й тепер чоловік
— Я радий, що ти прийшла, — сказав він замість привітання, його голос звучав якось дивно. — Нам потрібно поговорити про обручки. Я здивовано подивилася на нього, не розуміючи, до чого він веде. — Про які обручки, Сергію? Навіщо тобі це?
Тривалий час я обманювала себе, жила в ілюзіях. Прикидалася, що в моєму житті все йде своєю чергою, нічого надзвичайного не відбувається, що я просто собі навигадувала зайвого. Мій
Ромашкове кохання: початок однієї сільської історії
— А от коли в мене буде весілля, я хочу, щоб у руках був букет ромашок, — мрійливо промовила Тоня, дивлячись кудись у далечінь, де, мабуть, уже цвів
Йому ж не треба платити податків, зарплату персоналу, оренду, оплачувати обладнання, витратні матеріали. Тільки й чекає чоловік, який теж працею в житті пробивався, що приїде сестра тещі його кузена, і він їй безкоштовно все зробить, аби душа “сьомої води на киселі” була спокійна та радісна
— Маріє, не уявляєш, як мені це вже набридло! — голос Марії тремтить, а вона робить різкий жест долонею біля шиї. Цей жест красномовно показує: її терпінню прийшов

You cannot copy content of this page