У мене є сім’я — чоловік та п’ятирічний син. Ми живемо досить добре у матеріальному плані, чоловік працює, я займаюся дитиною.
Часто їздимо відпочивати, у чоловіка кілька машин, загалом, усі атрибути досить нормального та забезпеченого життя. Моїй мамі вже 60 років, вона й досі працює, хоч і на пенсії.
Мама часто допомагає мені з сином, приїжджає до нас, залишається з нашою дитиною, залишається навіть коли ми їдемо відпочивати з чоловіком на кілька днів. Скажу вам відверто, я знаю, що мій чоловік досить скупий, як людина.
Він ніколи не допомагає мамі, незважаючи на те, що вона допомагає нам з дитиною. Максимум це копійчані сувеніри з поїздок, і якісь дрібниці.
Нещодавно постало питання, щоб я вийшла на роботу, і мама запропонувала мені звільнитися, щоб допомагати з дитиною. Вона буде сидіти з нею і водити на гуртки.
Мама не вимагала за це гроші, ні допомоги, хоча я сама дуже хочу допомогти їй матеріально, адже вона не працюватиме, і їй треба щось жити.
Чоловіку ця ідея подобається, але допомагати мамі він не має бажання, тобто зовсім не виявляє бажання. Як поговорити із ним?
Він дуже скупий, хоча може друзям позичити величезні суми, а на мене й рідних шкодує. Я не розумію, чому він такий жадібний по відношенюю до моєї мами.
