Мене звуть Катерина, мені 26 років, я заміжня. Після весілля я стала частиною нової сім’ї та побачила кардинальні відмінності у стосунках між нашими сім’ями.
Для його батьків ми обидва — діти, які потребують підтримки. Не дивлячись на те, що ми живемо в різних містах, вони завжди намагаються нам допомогти — продуктами, грошима.
Мої батьки в нашому житті практично не беруть участі. Просити у них будь-якої допомоги немає сенсу — вони знаходять відмовки.
На сімейні урочистості нас теж не звуть, прикриваючись тим, що я працюю (так сталося, що працюємо ми з мамою в бутіку і працюємо позмінно). Ось тільки як господиня, вона не дає мені вихідного чи скороченого дня, щоб я могла з чоловіком потрапити на свято до них.
Участь їх у нашому весіллі пройшла також дуже дивно. Ми домовилися, що свято мої батьки беруть на себе, тоді як батьки чоловіка забезпечують нас кільцями та сукнею. Ми були проти урочистості, але батьки мої наполягли, бо на святі дуже хотіла побувати моя старша сестра, яка мешкає за кордоном і з’являється у нас лише раз на рік.
Зрештою, весілля пройшло не дуже вдало, було дуже спекотно, стіл ломився від їжі, яку ніхто не їв, бо на жарі їсти не хотілося. Загалом, ми з чоловіком відчули себе лише додатком, щоб покрасуватися перед знайомими батьків (із родичів чоловіка на весіллі були тільки його батьки та двоюрідна сестра) і гарненько випити.
Батьки чоловіка, як подарунок на весілля подарували солідну суму грошей, яку ми могли витратити на весільну подорож. Подарунком моїх батьків було організація весілля, якого ми не хотіли і сума грошей, яку можна порівняти з однією моєю зарплатою.
Як ми, так і батьки чоловіка, приїжджаючи з якихось поїздок, привозили моїм батькам якісь смаколики та подарунки, з якими вони навіть не ділилися, і «жартівливо» казали, що я мало привезла. Хоча приїжджаючи з Туреччини, мої батьки вихвалялися своїми дорогими придбаннями звідти, при цьому нічого не привозячи ні нам, ні свекрам.
Вони пояснювали це відсутністю грошей. Тепер, майже через 2 роки після весілля, у свекрухи з’явилася потенційна можливість придбати нам квартиру.
Грошей поки що немає, але вони можуть з’явитися. Мої батьки підключилися до цієї теми несподіваним чином. Замість того, щоб запропонувати допомогу у купівлі квартири у новобудові, вони запропонували купити свою стару квартиру за зниженою ринковою ціною, бо купити квартиру у новобудові хотіли вони Новобудова будується саме через дорогу від старого будинку.
Я зовсім не зрозуміла цієї позиції. Було почуття, що батьки хотіли нажитися на нас і на свекрах, але я не могла в це повірити. Вирішила своїми переживаннями поділитися із сестрою.
Поступово розмова перейшла і на тему весілля, поїздок та запрошень на урочистості. Мало того, що сестра мене не підтримала, так вона відразу злила інформацію мамі, хоча я просила не говорити їй про це.
У процесі розмови з’ясувалося від сестри, що мої батьки не бачать ніякого сенсу тримати зв’язок зі свекрами (ні дзвонити, ні зі святами вітати), так само як і привозити їм щось із поїздок, тому що, виявляється, його родина повинна нашій за те, що вони прийняли мого чоловіка в сім’ю, і дозволили нам жити в квартирі сестри, яка пустувала. Так, оренду ні сестрі, ні батькам ми не платимо, але комунальні та ремонт у цій квартирі ми робимо власним коштом.
Тож виявляється, що я зажерлася. Мені зробили весілля, дозволили жити задарма в квартирі, хотіли мені за такою вигідною ціною продати стару квартиру.
Може, я чогось у цьому житті й не розумію, але в моєму баченні батьки з дітьми не поводяться не так.
Щодо старої квартири, якби питання поставили б так, що стару квартиру мені подарують, але щоб ми допомогли купити їм нову — це звучить зовсім інакше, ніж те, як ситуацію змалювали спочатку. Сестра, виявляється, була не в курсі, що у батьків був у планах переїзд, так само, як і свекри — з ними батьки не говорили, з «вигідною» пропозицією звернулися тільки до мене та чоловіка.
Ось як це все збагнути? Спроба завести на цю тему розмова закінчується сваркою з боку моїх батьків, дратівливими фразами: «Не хочеш – не треба!», «Не кажи нісенітниці!».
Тепер ще й сестра на їхньому боці. Мені тепер дуже погано. Я й раніше не дуже відчувала підтримку батьків, тепер вони мене ще й ображають.
