У моєму житті сталася заплутана ситуація. Не минуло й року, як я розлучилася з чоловіком, якого шалено любила, як і він мене. Причиною розлучення була його сім’я, яка була проти мене.
Мені було дуже боляче. Спочатку я думала, що буду одна, що нікого не зможу полюбити і ні з ким не зможу кохатися. Минуло трохи часу, і я зрозуміла, що таким чином заганяю себе. Я вирішила, що всіляко себе відволікатиму (робота, походи в бари, клуби, вечори з подругою, нові знайомства).
Через деякий час я почала тісно спілкуватися зі своїм старим приятелем, якого знала близько 3 років. Ми поступово закохалися одне в одного, почали зустрічатися, а незабаром і з’їхалися. Він зробив мені пропозицію, познайомив із рідними, а незабаром я дізналася, що чекаю дитину.
Всі стосунки зі мною він пив і в нього від цього були проблеми із психікою. Закоханість у нього допомогла мені відійти від того розлучення і затуманила мої очі. Я терпіла його пияцтво, істерики та інше, а невдовзі пішла, навіть не розписавшись із ним.
Вже місяць я живу одна, чекаю дитину, майже на третьому місяці і всі мої думки тільки про колишнього коханого. Розумію, що ось-ось зірвусь і напишу.
Все було б простіше, якби не дитина. Не уявляю, як він відреагує. Адже коли ми розлучалися, він обіцяв через якийсь час вирішити проблеми із сім’єю, з’їхати та забрати мене.
А тепер я не знаю як бути. Були думки про позбавлення від дитини, але одразу ж зупинила себе. Адже дитина не винна у моїх почуттях. Батько дитини зник, але це на якийсь час. У мене до нього жодних почуттів немає.
Як бути? Що робити, якщо моє кохання настільки сильне, що я сумніваюся, що щось може ще його занапастити. Дуже хочу бути зі своїм коханим, але боюся, що дитина стане несподіваним неприємним сюрпризом для нього.
