Я познайомилася в інтернеті з хлопцем, почали зустрічатися. Через три місяці вирішили жити разом, у мене своя квартира, що дісталася від бабусі.
До цього моменту я нікому не розповідала про свої стосунки, а тут вирішила поділитися з найкращою подругою. Запросила її в гості, щоб познайомити їх, і з’ясувалося, що це її колишній хлопець, з яким вона розлучилася рік тому.
Я пам’ятаю, як вона страждала через цей невдалий роман, сама ж втішала її. І ось тепер той, через кого було стільки сліз, живе зі мною в одній квартирі, і вона відмовляється вірити, що це випадковість.
Я його тоді не бачила, подруга показувала лише фото. На них він з іншою зачіскою, він був більший на 10 кг, мені навіть і на думку не спало, що це одна і та сама людина.
Зустріч вийшла — ворогові не забажаєш. Подруга вирішила, що я спеціально це підлаштувала і перестала зі мною спілкуватися, хлопець теж почувається ніяково.
Розлучатися я з ним не хочу, закохалася по-справжньому. Але й подругу втрачати шкода, адже ми зі школи разом, ближче неї в мене нікого немає.
Намагалася з нею поговорити, але вона навіть слухавку брати не хоче, а від зустрічі відмовляється і вдає, що ми незнайомі. Вважає мене зрадницею, хоча я своєї провини ніякої не відчуваю, я ж у неї хлопця не вела.
Ну, зустрічалися вони рік тому, в житті і не таке буває. Всі люди різні, і якщо у них не вийшло, це ж не означає, що він поганий чоловік, і треба обминати його десятою дорогою.
Я налаштована боротися за своє щастя, але подруги не вистачає, сумую за нею і все думаю, як повернути нашу дружбу. Може, ви мені підкажете, як нам налагодити стосунки чи як раніше ніколи не буде, і не варто навіть намагатися?
