Чоловік мені сказав, щоб я продовжила працювати навіть у декреті

Життя з чоловіком не приносить радості. Мені 35 років, я чекаю на дитину в шлюбі. Дитина перша. Одружені ми лише 4 місяці, а зустрічалися до цього 2 роки.

Пишу дуже сухо і нецікаво і стан мій схожий на почерк. Вийшла заміж за коханням, але щось не складається у мене пазл. Все моє життя складається з роботи та побуту, неуваги чоловіка. У вихідні він випиває, я не п’ю взагалі і звичайно цінності у нас різні.

Мій тато втратив роботу (дуже велику посаду, 45 років відпрацював) тепер також випиває. Я дуже хвилююся за батька. Чоловік замість того, щоб мене підтримати, може встати та піти чи виїхати. А нещодавно у нас трапилася сварка, і він якось товкнув мене в живіт цілеспрямовано, був у такому стані незрозумілому. Злякався сам, потім сказав, щоб я його не виводила.

Я все розумію, я далеко не дурна, але як вчинити, не знаю. Мене не влаштовує таке ставлення і таке «радісне» життя і боюся залишитись одна з дитиною. Я працюю, у мене своя справа і ми вирішили, що я працюватиму і в декреті. Морально якось важко. І думки плутаються, але життя таке, що не приносить радості.