Я навіть не знаю і просто в такому шоці, що не знаю, як це описати. Із чоловіком у шлюбі 8 років, два роки тому з’явилася дитина, все було добре.
Він працює, допомагає прибирати і готувати, не має шкідливих звичок, здавалося, що ідеальний чоловік, але місяць тому він не приніс зарплату, сказав, що карту треба міняти. Міняв місяць, але я не знала, що він давно її забрав, а мені просто брехав.
Казав, що карти поки що немає, що треба їхати до банку, і так пройшов місяць. Нам нема на що жити, дитині ні їжі, ні памперсів, нічого немає вже й позичити нема в кого.
А карти все нема. І тут я зрозуміла, що щось не те, випитувала, але він усе заперечував, казав, що все добре скоро буде.
Загалом, я його і сльозами і як тільки не катувала, навіть лякала розлученням, бо відчувала, що щось тут не так. І ось він сказав, що грав у графіки на біржі якийсь ось і програв мільйон гривень.
Це квартира ціла, а ми не маємо своєї квартири, ні машини, зовсім нічого. Я просто у шоці, що робити?
Дитина кричить, стала неспокійною, їй передається мій стан. Що робити? Як мені бути?
Може хтось щось порадить, я правда не можу це прийняти і пробачити, коли дитина хворіє, і ми планували повезти її на море влітку, а натомість ми в борговій ямі.
— Мамо, заспокойся, будь ласка, не нервуй. Просто поясни, що трапилося, — Поліна мимоволі потерла…
— Женю, а чого ви весь шашлик дочиста змели? Могли б хоч жменьку для жінки,…
— Та облиш, Аню, тобі що, шкода? Просто в Антохи зараз складний період... — А…
Той вечір починався як завжди: чотирирічний Михайлик уже солодко сопів у своєму ліжечку, на кухні…
Той суботній ранок починався у мене за звичним, роками відпрацьованим сценарієм: на плиті тихенько пихтів…
— Лідочко, глянь, будь ласка, чи є ще хтось у коридорі? Хотіла сьогодні раніше піти.…