Мені 32 роки, чоловікові 35. Ми зустрічаємося півтора року, пів року тому почали жити разом, доки я не з’їхала від нього вчора. Причина — його невизначеність щодо нашого майбутнього. Він пояснює це тим, що моя поведінка зіпсувалася, що я нервова та негативна, ревнива.
А я просто втомилася від побуту, який незрозуміло навіщо мені потрібний із людиною, яка незрозуміло чого хоче від мене. Сказав: «Хочеш — їдь». Я й поїхала.
Ми не розлучилися, але мені дуже боляче. Він приїжджав, завозив мої речі, побув зі мною та поїхав. Я попросила вибачення за свою поведінку і сказала, що хочу бути разом.
Але назад мене він кликати не став. Сказав: «Ось спонукати одне, обдумай все». Начебто ціну собі набиває. При тому, що я мирюся з багатьма його особливостями (присутність собаки у квартирі, неохайність, його маніпуляція невизначеністю)!
Скажіть, як мені бути, щоб, не принижуючись, повернути свою цінність у стосунках?
Ксенія, 32 роки
