Чоловік не працює, але на мене кричить, що я замало заробляю

Я стала жертвою у шлюбі. Як таке сталося? Не знаю. З чоловіком у шлюбі відносно недавно, лише 6 років. І ось за цей час він поступово перетворював мене на жертву, саме морально. Принижував всіляко, що мало заробляю, родичі не допомагають, та в цілому я для нього погана. Хоча живучи зі мною, він свого часу виріс до начальника, я допомагала йому по роботі.

У нас народилася дитина. Здавалося б, все має бути добре. Потім він серйозно захворів, йому довелося звільнитися, була операція, потім друга, вдала. Чоловік, по суті, став повноцінною людиною. І ось уже 3 роки він не працює, працюю я одна, утримую дитину теж одна.

Чоловік стверджує, що працювати ще не може, йому важко. При цьому він активно вживає міцні напої, багато і часто їздить допомагати мамі, тітці та іншим родичам. Як доходить до мене, то у відповідь чую: «Сама не можеш?».

І ось я тепер все роблю сама, перейшла на віддалення, оскільки на попередній роботі платили замало, я багато витрачала на проїзд. Шукаю ще одну роботу, щоб якось забезпечити майбутнє дитини та себе. А чоловік, він не зраджує, лише живе за своїми правилами (мені він зраджував з перших днів), активно відпочиває, спить до обіду, їде до родичей. Вдома мені не допомагає.

І ось назріває запитання: «А що ти терпиш усе це? Іди». Сама б рада, та нема куди. У зв’язку з важким періодом в нашому місті не знайдеш, дитина періодично вдома, сади закривають на дистанційку частенько.

Я не хочу осудів, що, мовляв, сама винна. Ніхто й не каже, у чомусь і я винна, що не розглянула, не побачила в ньому такого. Напевно, я настільки втомилася від постійних закидів, що, написавши свою сповідь, хочу просто почути людське співчуття, без звинувачень.