Схудла, щоб нічого не нагадувало про колишнього чоловіка. П’ять років тому розлучилася з чоловіком. До цього він не раз мені спочатку натякав, а потім уже й прямо казав, що мені треба трохи схуднути. На мої образи, він відповідав: «це я ще тішу тебе щодо «злегка», мені соромно, що ти така товста». Я зрозуміла, що він мене розлюбив і почала діяти на випередження, не чекаючи зради.
Я подала на розлучення. А що було робити, якщо чоловік сказав, що я старію та жирнію? За кілька місяців сварок та образ, я виявилася, як на згарищі: немає ні чоловіка, ні здоров’я, ні радості. А будь-які спогади про колишнього чоловіка доводили мене до істерики. І я вирішила прибрати зі свого життя все, що хоч якось нагадувало мені про нього.
Зміни стосувалися місця та міста проживання, спільних друзів та навіть зовнішності. Тому що саме чоловік купував мені свого часу майже весь гардероб та прикраси. Я перефарбувалася в блондинку, тому що пекучою брюнеткою стала, щоб подобатися йому. І ще я схудла!
Не для того, щоб довести щось колишньому чоловікові, а тому, що хотілося, щоб повнота не нагадувала про нього. Подруга мене питає: «воно того варте? І заради чого? Він хотів, щоб ти схудла. І ти схудла, бо пройшла через стрес та кола пекла, ну, і, звичайно ж, через спортзал та фітнес. Але ж схуднути ти могла і без стресу, а для чоловіка, щоб зберегти шлюб, якби вчасно і правильно відреагувала на його зауваження. Плюс до всього, якби чоловік побачив, що ти стараєшся для нього, був би вдячний, цінував би те, що така жінка опинилася поруч із ним!».
Їй легко говорити, хоча в душі я розумію, що вона в чомусь має рацію. Але боюся навіть собі в цьому зізнатися. Хотілося б дізнатись ще про думку з цього приводу. Не знаю, навіщо. Адже колишній чоловік уже одружений, і є діти.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…