Живемо із чоловіком 31 рік, виростили 2 доньок. Нам по 53 роки.
Познайомилися о 17 років, одружилися о 19 років. Різне траплялось в нашому житті.
Весь цей час кохали одне одного. Навіть коли чоловік приходив утомлений, але побачивши мене, тішився, очі запалялися.
Багато працювали фізично, переїжджали та будувалися. Чоловік змінював роботу, оскільки досягнувши одного, хотів завжди більшого, а я завжди робила так, як він скаже.
Хотів таксувати – будь ласка, набридло, відкрив відділ продажів – будь ласка. Грошей ніколи не було, але я завжди брала кредит.
Він теж багато працював, до знемоги. У червні цього року сказав, що більше не хоче бути у торгівлі, мовляв, переріс, я знову погодилася.
Але, мабуть, нерви розхитані я влаштувала скандал практично без приводу. Було прикро, що постійно думає про всіх, але не про нас.
Особливо чоловік переживає за матір, яка до нього ставиться холодно та байдуже. Буває й таке. Після 3-го скандалу він пішов уночі не тверезий і більше не повернувся.
Як виявилось, ходив увесь цей час по кафе з нашою однокурсницею-вдовою, через 2 місяці почав у неї жити. Додому приїжджав, але зі мною не спілкувався.
Потім почав спілкуватися та раз на тиждень ночувати. Близькості не було.
Відділ продажу грошей зовсім не дає, тому за його словами він почав жити вдома десь на 4 місяць. 4 дні тут 3 у неї. Так і живемо.
В даний час вона бере його на роботу (вона начальник відділу) і він хоче виїхати і більше не приїжджати (за його словами). Але при цьому купує все в будинок, ремонтує, робить мені дрібні подарунки та компліменти.
Подарунки привозить щотижня після вихідних, залишає на вихідні гроші. Розумію, що він утомився від скандалів як каже, та й діти ніяк не влаштують своє життя, як хотілося б йому.
Загалом, тікає від проблем і не бачить, не чує мене. Як розривається моє серце, біль такий, що не винести, не знаю, як жити без нього.
З ним важко, але без нього порожнеча гірше не буває. Завжди хотіла єдиного чоловіка у житті, як батьки, от і отримала.
Раніше могла будь-кому порадити, а себе ось з боку не бачу. Як же мені бути, забути його, я знаю, не вийде.
Пішов уже 6 місяць після скандалу. А на душі так само важко і виходу я не бачу ніякого.
