Мій чоловік зраджував мені до нашого з ним одруження з дівчатами на виклик. Я дізналася про це після заміжжя.
До речі, ми одружені лише рік, а разом два.
Що я тоді відчувала?
Та мені жити не хотілося, істерика, сльози, біль та обурення. Він вибачався, пояснив мені свій вчинок тим, що був стрес, і він не знає, навіщо так зробив. Сказав, що більше ніколи так зі мною не вчинить і не зрадить.
Вибачила, бо дуже любила. Минуло півроку, думала, що все тепер буде гаразд, але на душі вчора було якось не по собі.
Взяла телефон і побачила у вкладках тематичний сайт (той самий, де він шукав дівчат до цього), а також почистив історію браузера (хоча зазвичай цього не робить). Я відчуваю душею, що щось не так, а доказів у мене ніяких, крім непрямих.
Але й болю, який був тоді, зараз немає. Дивлюся на нього і в душі, крім розчарування, нічого не відчуваю.
Я тепер хочу одного – дізнатися правду та позбавити свою душу від сумнівів та мук. Адже якщо він знову так зі мною вчинив, то я йому не важлива зовсім.
При цьому я знаю, що нічого йому не скажу, як тоді. Не хочу знову почуватися приниженою та розтоптаною.
Просто скажу йому, що мої почуття пройшли до нього і краще розійтися, щоб не псувати одне одному життя. Мабуть, так буде правильніше?
