Ми одружені 8 років, доньці п’ять років. Стосунки завжди були дуже складними, постійні скандали. Чоловік — людина з непохитним характером.
Я зростала в сім’ї з батьком у якого були проблеми з напоями, із сім’ї, в якій були і скандали й образи. Дуже потребую піклування і ласки, якої мені не вистачало в дитинстві.
Але від нього це рідко отримувала, не було особливої уваги, жодної романтики, ні подарунків. Він щось робив добре тільки після чергового скандалу, коли я все висловлю.
Мені іноді здається, що він потребує моїх сльоз, моє погане після них самопочуття, як доказ того, що мені потрібна допомога і підтримка. Поки дитина була маленька, він майже не допомагала, я після появи дитини сама ходила гуляти з дитиною, і в магазин, і вдома все робила сама.
Чоловік використовував ремонт у квартирі, що будується, як привід, начебто він там зайнятий, хоча насправді, він там тижнями нічого не робив. Ціною моїх нескінченних сліз і розмов, він став трохи допомагати, кілька разів навіть мив підлогу.
Але найгірше, те, що він мене регулярно ображав, хапав мене в сварці, кидав на диван, штовхав, махав кулаками перед обличчям. Він жодного разу не вдарив, але на руках та ногах синці були.
Але під час чергового скандалу він схопив мене за шию, і виштовхнув на сходи вночі в піжамі та босоніж. Я чинила опір, і мені вдалося вдертися до квартири.
Став бігати по квартирі, бити по стінах і матюкатися. Я сховалася від нього в туалеті, він увірвався і штовхнув мене в обличчя долонею так, що я мало не впала.
З того часу пройшов місяць, пробачення він не просив і, судячи з його поведінки, винним себе не вважає. Хоча останні два роки завжди сам перший після сварок підходив до мене миритися.
Місяць ми не спілкуємось, він не дає грошей і не купує продукти навіть для доньки. Я місяць ношу в сумці набір документів для розлучення. І що далі, то менше рішучості і більше страхів вести жалюгідне самотнє життя.
— На моєму дні народження Алли не буде, — тихо, але твердо каже Віра, дивлячись…
Осінній вітер безжально жбурляв сухе листя, коли біля мого двору зупинилася сусідка. Її губи були…
Оля саме поралася на кухні. Звичайнісінький вечір, знаєте, як воно буває: домашня метушня, пахощі теплої…
— Старше покоління, воно ж яке… Зайвої копійчини ніколи не переплатять. До грошей ставляться так…
— Тоді я можу забрати Михайлика з собою, — Влад відповів дуже тихо, але з…
— От же ж біда на мою голову, — спересердя сплюнув Василь. — Взяв її,…