Чоловіка Карини я побачила десь за рік нашої дружби. Він був далекобійником, високий, худорлявий, одним словом, звичайний чоловік, все почалося, коли мій чоловік втратив роботу, перестало вистачати як грошей, а й елементарної чоловічої сили

Хочу написати свою сповідь про те, як уже шість років сплю із чоловіком своєї подруги. З Каріною ми познайомилися 8 років тому. Ми вже були заміжніми жінками, у нас підростали сини.

Познайомились ми на роботі. Коли я прийшла, то в колективі були одні пенсіонери та Каріна. Ми швидко потоваришували. Виявилося, що наші сини – ровесники з різницею кілька місяців.

Ми разом з дітьми почали ходити гуляти у вихідні, а потім і зовсім вирішили перевести дітей в один дитячий садок, щоб хтось один забирав їх. Чоловік Карини я побачила десь за рік нашої дружби. Він був далекобійником, високий, худорлявий, одним словом, звичайний чоловік.

Все почалося, коли мій чоловік втратив роботу та загуляв. Перестало вистачати як грошей, а й елементарної чоловічої сили. Я стала часто просити Сергія (чоловіка подруги) мені допомогти, і він з радістю погоджувався.

Якось мені довелося просити допомогти завести чоловіка додому. Сергій насилу завів його, поклали спати, я запропонувала каву та бутерброди, оскільки почувала себе зобов’язаною.

Ми сиділи і розмовляли, він увесь час говорив: «Навіщо ти так живеш з ним?». Я відповіла, що люблю його, він мій чоловік. “Так, будь-який чоловік був би радий бути твоїм чоловіком”, – сказав він.

Я запитала: “І ти теж?”. Він розсміявся і сказав, що він одружений, і що ми не на сході, щоб по 5 дружин мати, а ось коханим чоловіком – це інша справа.

Потім повисла незграбна пауза. Сергій замовк, я теж мовчала. Від цієї найвищої тиші в мене пересохло в горлі, ніякий чай не допомагав.

Я зрозуміла, що хочу його, але совість не дозволяла зробити перший крок до зради чоловіка. Я не знала, куди себе подіти. І тоді Сергій сказав, що йому час йти.

Місяць я ходила сама не своя. Що зі мною, навіщо мені все це треба? Чи вартий роман із чоловіком подруги мого та її зруйнованого шлюбу? Головою я розуміла, що ні, а от серцем.

За місяць зателефонував Сергій, сказав, що треба поговорити, призначив зустріч. Я прийшла, хоч і сумнівалася. Він був із квітами, зізнався у коханні. Я не знала, що робити, але я була щаслива.

Перша наша близькість була на орендованій квартирі. Ми зустрічалися в ній раз на тиждень, потім частіше, і так упродовж шести років.

Близькість у нас божевільна, яскрава та насичена. Може тому, що заборонений плід солодкий? Нічого подібного з чоловіком я ніколи не відчувала.

Сергій каже, що його дружина у ліжку як колода. Цілком можливо — Карина дуже сором’язлива і не може терпіти розмови на такі відверті теми.

Ми продовжуємо жити зі своїми сім’ями. Мій чоловік перестав пити, Сергій заради мене пішов із далекобійників і знайшов роботу в місті.

Карина зараз ще з донькою у декреті. Вона мені довіряє, дозволяє чоловікові ночувати у нас вдома, тож ми майже не ховаємося.

Чоловік іде на зміну, Сергій йде до мене. Нещодавно Карина мені сказала, що я для неї як сестра. Вона мені довіряє, як самій собі та іншій подругі вона б не довірила чоловіка, а в мені вона впевнена.

А я, як монстр, посміхаючись їй в обличчя, а за спиною сокиру тримаю. Хоча може вона здогадується, але її все влаштовує?

You cannot copy content of this page