Давно, коли я щойно розпочинала трудову діяльність, припустилася тієї ж помилки, виправдовувалася за те, чого не робила. Мені було лише 18 років, за навчання в університеті платила самостійно, тож чіплялася за таку роботу з неадекватною начальницею. Точніше, моєю начальницею вона проголосила себе самовільно, бо за віком годилася мені в матері.
Весь час вона ображала мене, кричала, звинувачувала в крадіжці всього. Варто було будь-якому чоловікові просто привітатись, вона відразу повідомляла, що я перебуваю з ним у зв’язку. Я мовчки йшла до вбиральні і там плакала, а вона потім допитувала, чому мене не було так довго, а отже, я бігаю на побачення.
Одного разу я не витримала і дала цій істеричці ляпас! Як зараз пам’ятаю, яке задоволення відчула! Вона побігла скаржитися, але мене просто викликали до кадрів і повідомили, що за два тижні закінчується мій річний контракт і краще не продовжувати його.
Декілька співробітниць сказали, що готові мені аплодувати. З тих пір досі я нікому і ніколи не давала спуску.
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…