Я дуже хочу свою компанію, і саме зараз складається так, що я маю на неї ресурс і почуття, що якщо зупинюся, то потім змусити себе вже не зможу. Маю чоловіка, двох маленьких дітей.
Чоловік мене підтримує, зараз у розвиток ідуть усі гроші, які я заробляю, він допомагає з нянею, грошима, теж працює. Але не моя мати.
Для неї важливіше не допомогти мені, а їздити на дачу, консервувати цілий день помідори, пекти якісь непотрібні торти чи хліб. Я розумію, що вона це робить для себе, не для мене, хоча це все подається: «Я ж вам консервувала».
Та мені не потрібна ця консервація, ці помідори та огірки я спокійно можу купити. Але мені саме зараз, як ніколи потрібна допомога з дітьми та підтримка.
Ми самі заробили на житло, ніколи ні від кого не просили допомоги і навіть зараз я просто ночами працюю, бо вдень з дітьми. Але тоді нема чого мені влаштовувати розбирання вночі (я зараз у гостях у мами).
Вона весь день проводить на дачі, а потім влаштовує скандал тому, що я о 12-й ночі працюю. Я ж думаю, що краще запитати, чим мені можна допомогти та допомагати, а не робити зауваження.
Мене це дуже дратує. Може це й егоїстично, але зараз такий час, що батьки можуть розраховувати лише на своїх дітей, особливо з копійчаними пенсіями.
Тому треба допомагати дітям. Я вже не знаю, як їй пояснити, що мені потрібна допомога в тому, щоб вона посиділа з онуками.
