Мені ні перший чоловік, ні другий не дарували обручок, коли робили пропозиції, та я і жодного разу не брала на думку це. І з першим, і з другим просто пішли до загсу, потім зіграли весілля, та й усе.
Від обох чоловіків у мене по дитині, старшому 27 років, а молодшому 15 років. Заміж виходила у 20 та у 32 роки.
Із першим ми прожили 8 років, з другим 12 років. Розлучалися обидва рази з моєї ініціативи через зради обох чоловіків.
І ось рік тому я зустріла нового, який у мене без пам’яті закохався. Скажу прямо, що я за 4 роки вже звикла жити одна та й не хочу нікого для серйозних стосунків.
Старший син живе окремо, хоч і не одружений, молодший ще зі мною. Я жінка небідна і сильного плеча не потребую, тому відносини на відстані мене влаштували б.
З моїм теперішнім коханим зустрічаємось і іноді їздимо відпочивати, сини до нього нормально ставляться, близькістю він мене теж забезпечує – чого ще треба?
І ось нещодавно заговорив про одруження. Я, чесно сказати, до цього була не готова, особливо після того, як вигнала обох чоловіків через їхні гулянки на боці.
А сьогодні мій коханий приніс обручку. Я йому чесно сказала, мовляв, вибач, але я не хочу заміж.
Він засмутився і пішов. А я місця собі не знаходжу.
Вибачте за такі думки, які не можу зібрати до купи, просто нема з ким виговоритися, не розповідати ж про це своїм синам.
Мені вже майже 50 років, і я не хочу більше нікого обслуговувати в побуті і нічиї зради терпіти, а хочу пожити решту життя для себе. А на душі погано, що образила чоловіку, який з таким коханням вибирав обручку.
До речі обручка дуже гарна, така красива, з камінчиками, які грають на променяї сонця. Я була б рада носити таку обручку, як знак кохання. Але заміжжя дуже боюся.
Дев’ятнадцять років… Це той небезпечний і прекрасний вік, коли море по коліна, а любов здається…
Той проклятий чемодан на коліщатках знову виповз із шафи. Поважний кіт Мартин чудово знав: якщо…
— Сидиш там по своїх заробітках, копійку до копійки складаєш, а тут твій рідний син…
— Ритко, ти чула? Твій Васько з міста молоду жінку привіз! Таку кралю, зовсім дівча!…
Крутишся собі роками в одному ритмі, дім — робота, робота — дім, і здається, що…
— Вона що, остаточно з глузду з’їхала? — крізь сміх обурювалася подруга, яка завітала на…