У мого чоловіка з яким я зустрічаюся велика компанія, більша частина якої — чоловіка, які не поважають жінок. Мій хлопець до них не відноситься, проте.
Із хлопцем нас познайомила моя подруга. Вона ж знайома з ним, бо її хлопець – його добрий друг.
Через якийсь час ми почали зустрічатись, а моя подруга зі своїм хлопцем розійшлися. Але так виходить, що колись її колишній друг мого хлопця, відповідно, я підтримую з ним спілкування.
І ось що мене вибиває з колії те, що ця людина безцеремонно лізе до нас у стосунки, ставлячи запитання накшталт: чого ти така скута? Я думав, люди, які ведуть в близьких відносинах, більш розкуті».
Як людина неконфліктна, я довгий час намагалася ігнорувати подібні випади на мою адресу. Але невдовзі це терпіти стало неможливо.
В мені оселилося почуття, що його друг читає наші листування, оскільки телефон мого хлопця без пароля, а деякі речі, які він каже, знаємо лише я та мій хлопець. У своєму коханому я впевнена, що він не став би комусь розповідати про наші стосунки, абсолютно точно.
Але проблема полягає в тому, що від інших, особливо від друзів, він чекає такого ж чесного відношення. І ставити пароль категорично відмовляється.
А буквально днями цей друг залишив коментар під моєю фотографією. Кадр із фільму для дорослих. Дуже відвертий.
Це зовсім засмутило мене, хоч, звичайно, я і видалила цей коментар, але неприємний осад залишився. Мій хлопець поговорив з другом, той вибачився, але сказав, що нічого такого в цьому не бачить. Що в їхній компанії це нормально.
Варто, напевно, сказати про їхні погляди. Вони (за винятком мого хлопця і ще одного чоловіка) вважають, що жінки не заслуговують на повагу. Що їх можна обрадвти та принижувати.
Найнеприємніше те, що я нещодавно дізналася, що ці молоді люди пліткують між собою про наші стосунки. Бридко.
Не гідно чоловіків. А хлопець мені не вірить, щиро вважаючи своїх друзів дуже добрими та вірними людьми.
Не знаю, як розплющити йому очі. Може, я себе накручую, і в цьому справді нічого такого немає? Я заплуталась.
— Оце так співчуваю! — Так, слів пристойних просто не підібрати... — А все тому,…
— П’ять років минуло, Наталко, — гірко всміхаюся я. — П’ять довгих років з того…
— Ви б бачили ті закочені до неба очі й чули те театральне, трагічне зітхання!…
— Послухати мою свекруху, то виходить, що нашу Риту ледь не звабили силоміць, ще й…
Я стояла в дверях спальні, дивилася на свого чоловіка, і серце болісно стискалося від жалю.…
Ніколи не думала, що стану тією самою «злющою свекрухою», яка лізе в гаманець до власних…