Я працювала вчителем у молодших класах, зарплата невелика, а навантаження величезне. Діти тільки прийшли до першого класу, ще не звикли, всі з різними характерами.
Втомлювалася сильно і тому дуже зраділа, коли моя колишня однокласниця Віка, з якою навіть дружили, запропонувала мені у себе роботу няні. У садочок доньку вона не хотіла віддавати, але й роботу не могла кинути, і ми обидві вирішили, що нам пощастило, адже не чужі люди.
Вона сказала, що боялася довірити дитину чужій людині. А в мене ще й досвід роботи з дітьми, а я була задоволена, що зарплата набагато перевищує мою вчительську ставку та й спілкуватися легше зі знайомою людиною.
З Сонею ми порозумілися відразу, дівчинка спокійна і слухняна, а я робила все так, як говорили батьки. Нічого від себе не додавала. Не завжди була згодна з таким вихованням, але мені яка справа, їм видніше.
Через деякий час Віка почала робити мені все більше зауважень, не стільки з якогось приводу, як їй просто подобалося бути господинею, командувати, розпоряджатися прислугою. Адже вона мене найняла на роботу, а значить, вирішила, що саме так треба поводитися.
Потім я змушена була працювати довше вечорами, якщо вони з чоловіком з якоїсь причини затримувалися. Спочатку вона мені трохи доплачувала за це, але одного разу я мала поїхати з Вікіною свекрухою на дачу, на цілий тиждень, щоб Соня побула на природі.
За дівчинкою дивилася і відповідала за неї я, бо сказала її бабуся: «Для цього тебе наймали». Після повернення я завела розмову з Вікою про доплату, але вона сказала, що я безкоштовно відпочила у них на дачі і користувалася всім.
Але такий відпочинок я не планувала і ми домовлялися, що я стежитиму за Сонею лише вдень, поки вони на роботі, але вийшло навпаки. У Вікі я пропрацювала менше року, хоча з дівчинкою мені розлучатися не хотілося, але Віка мене звільнила.
І я дуже шкодую, що пішла працювати до неї. Нині повернулася назад до школи.
