Я два роки в офіційному шлюбі (шлюб другий). Від першого шлюбу маю дочку 17 років. Ви навіть уявити собі не можете, як можуть чинити свої ж родичі.
З матір’ю у мене не прості стосунки (у шістнадцять років вона вигнала мене з дому за пачку цигарок). Знайшла в мене захований пачку, я тільки починала.
Я з речами та в сльозах прийшла до бабусі! Так і лишилася жити з бабусею. У бабусі троє дітей, моя старша мати потім йде сестра мами, і наймолодший брат мами.
Різниця у віці у них п’ять років. Тітка Ніна мала першу групу по стану здоров’я, син у неї теж на першій групі. Дядько Вітя досить забезпечений (у нього свій бізнес будівельний).
Так от, дядько робить бабусі пропозицію, мовляв, вона переписує два будинки та ділянки по двадцять соток на нього, а він купує мені квартиру. Бабуся підписала, а він потім став тягнути час (щороку говорив одне й те саме, що купить, і так вісім років обіцянок).
А коли бабусі не стало з 30 на 31 грудня 2010 року, то 10 січня цього ж року виявляється, укладено договір про вселення мене до гуртожитку (тоді він був господарем гуртожитку). Переїхала я до гуртожитку з п’ятирічною дитиною, і він геть-забуває про моє існування.
Лише рік тому згадав про мене, і тільки зараз я зрозуміла, чому. Умовляли він і його дружина що, мовляв, тітці потрібен догляд, що тітка залишить мені однокімнатну квартиру і пропише до гуртожитку чи мене, чи мою дочку, щоб державі не відійшло.
Тітки не стало на початку цього року, сина її також не стало місяць тому і весь цей час я допомагала, доглядала, син у неї був паралізований все своє життя. Тітка так і не прописала ні мою дочку, ні мене!
А цю квартиру забрав собі той самий дядько! Зробила для себе — висновок довіряй та перевіряй.
Одна радість, що моя мати змінила до мене ставлення. І в гості приїжджає та фінансово допомагає.
Мені зараз тридцять вісім років і якимось чином тільки зараз мама почала поважати мене. Ось вирішила розповісти вам свою історію життя. Можливо когось мій досвід вбереже від помилок.
