— Надю, а може, права твоя Яна? – відповідає Надії Дмитрівні подруга. – Дивись, зараз зять твій майбутній другу роботу знайшов, знає, що житло треба заробляти.
— Може, він має рацію. Але тільки… я не уявляю собі, щоб я заміж виходила з такими думками, щоб щось приховувала від чоловіка покійного, кроїла й викроювала, хитрувала, – хитає Надія Дмитрівна головою. – А якщо Матвій дізнається? Адже це ж буде розлучення. І взагалі, як потім легалізувати цю квартиру?
Відповідей на ці запитання в подруги жінки немає. Легалізувати, припустімо, можна, сказавши, що літня тітка Надії Дмитрівні залишила спадок, та переписати на дочку, але ж історію нерухомості легко відстежити, якщо цілеспрямовано постаратися. Сподіватися, що майбутній зять у це не полізе? Ну якось – так собі надії, якщо вже заміж виходити раз і на все життя, збираючись із чоловіком дітей заводити й онуків чекати.
«Продавати» доньку вона, звісно, не збирається. Постаралася відмовити – не вийшло. Днями підуть із Надією писати дарчу, весілля в доньки за півтора місяця. Яна – єдина дитина Надії Дмитрівни, чоловіка не стало 7 років тому. Дочці зараз 26, вивчилася, працює.
Надія Дмитрівна досі щиро сумує за чоловіком: починали разом, на ноги вставали й наживали все теж разом, ніколи одне від одного каменя за пазухою не тримали, хороший був у неї чоловік, чудовий шлюб. Дивиться на Яну жінка і дивується: як так можна?
Річ у тім, що свекруху Надії Дмитрівни подружжя перевезло до столиці 15 років тому, купили їй, продавши квартиру в одному з обласних центрів, невелику однокімнатну. Коли не стало сина, це дуже підкосила літню жінку, менше ніж через рік після втрати її не стало. Своє житло вона заповідала єдиній онучці Яні.
Два роки тому Яна почала жити самостійно у власній квартирі. Для Надії Дмитрівни було одкровенням, коли вона дізналася, що Яна від самого початку стосунків із Матвієм(розповідь для сайту Рідне Слово)
сказала тому, що квартиру вона знімає. У своєї далекої родички, за символічну плату й оплату комунальних послуг, але знімає.
Тоді донька пояснювала, що так зробила з обережності: хіба мало, які бувають люди, Матвія вона знала мало. Але відтоді минув рік уже, кілька місяців тому Матвій переїхав до Яни, заяву подали на реєстрацію шлюбу, а Яна матір попередила: майбутньому зятю – ні слова. Він, як і раніше, думає, що це житло родички.
— Коли знайомилися, я про плани Матвія запитувала, – згадує Надія Дмитрівна. – Він говорив, що шукає підробіток, треба, мовляв, на житло збирати, та й із дітьми тягнути до нескінченності не можна. Нормальний чесний хлопець, а дочка з ним життя починає з обману.
Уже тоді мама Яну застерегла: розкриється – розвалиться в тебе сім’я. Донька відповіла, що Матвій у неї не такий, копати глибоко не стане.
— Ось зараз він підробіток шукає, буде прагнути заробити, щось зробити, а якщо дізнається, що з вирішенням квартирного питання можна почекати, то розслабиться. Мамо, я стільки прикладів знаю, не злічити. Я вирішила, нехай усе буде так, як я задумала, – відповіла наречена.
— Виходить, він чесний і “не такий”, а моя дочка така, – засмучена Надія Дмитрівна. – Це хіба справа?
А зараз Яна вирішила і зовсім позбутися нерухомості за документами: хіба мало, коли вони візьмуть іпотечну квартиру, треба буде декларацію заповнювати, щоб податкове відрахування отримати? А навіщо їй у декларації дошлюбна квартира? Краще, якщо її не буде. А якщо житло перевести на матір, то звідки Матвій дізнається, що вона є?
— Зареєстрований він у батьків, я теж у тебе прописана, – каже донька. – Тож якщо ти не скажеш, ніхто ні про що й не дізнається.
— У тебе чоловік гаруватиме на двох роботах, втомлюватиметься, менше часу приділятиме сім’ї, – доводила Надія Дмитрівна доньці. – Ну як так можна?
— Часу на сім’ю йому вистачить, а робота… Мамо, він просто менше часу проводитиме в телефоні або комп’ютерних іграх. І всього. Чоловік має заробляти. Прагнути забезпечити сім’ю всім. І житлом. Зрештою, я ж теж не збираюся сидіти на дупі рівно, я буду працювати, забезпечувати побут. Ось і вийде, що в нас усе буде навпіл. Пам’ятаєш, Світлану? Так от, у неї кімната(розповідь для сайту Рідне Слово)
в комуналці була, на двох із двоюрідним братом їм бабця квартиру залишила. І що ж? На Свєтку тисне і чоловік, і свекруха, мовляв, треба продавати і купувати житло побільше. Я не хочу позбавлятися дошлюбної власності, не хочу, щоб чоловік розслаблявся.
Про те, як потім донька планує «легалізувати» це помешкання, Яна каже так: може, взагалі цього не буде потрібно, мама ж у неї одна. Якщо що, Яна просто успадкує все скопом. Ну або Матвію можна буде сказати, що мама від тітки подальшу спадщину отримала, а тепер доньці дарує однокімнатну.
— Ну це, звісно, коли в нас уже буде хоча б двокімнатна квартира своя, – вважає донька.
— При цьому видно, що Матвій Яну любить, береже, що хлопець правильний, – сумує Надія Дмитрівна. – Він правильний, а моя дочка так непорядно чинить.
— Ну так відмов Яні, скажи, що ти не будеш у цій афері брати участь, – радить подруга. – На когось лівого Яна квартиру явно не оформить, для цього вона в тебе надто передбачлива й продумана.
Але й так вчинити Надія Дмитрівна не може, донька в неї єдина, іншої не буде. І псувати стосунки не хочеться. Ось і страждає мама мовчки, вважаючи, що обман все одно розкриється. А що тоді?
Добре, якщо Матвій зуміє зрозуміти і пробачити, а якщо ні? Є ж і Матвія мама, невідомо, як вона відреагує на вчинок невістки, на те, що сина обдурили на старті сімейного життя. А якщо зʼявляться діти, один чи двоє на той час, коли Матвій дізнається про її житло? Буде дочка при однокімнатній, але розлученою?
Фото: авторський контент сторінки “Рідне Слово”.
