Ніколи не думав, що у 53 роки попрошу поради, як бути у своїй родині. Мене звуть Ігорь, маю третій шлюб. Дружині 38 років, шлюб з любові величезної, я закохався по вуха у свою дружину, а вона в мене. Потім весілля та поява сина. Скажу відразу, що попередні шлюби розпадалися з моєї вини, були зради і згодом у мене пропадали почуття до жінок і я йшов.
Колишнім дружинам залишав практично все, йшов у тапочках і дітей забезпечував, допомагав чим міг, працював на хорошій роботі. Ганну зустрів у 45 років, вона мене молодша.
Перші 4 роки я не міг відмовитись від своїх холостяцьких звичок. Ні, дружину любив і люблю зараз дуже сильно, але мої загули з друзями тривали. Я часто залишав дружину з маленьким сином, їхав гуляти, і не було докорів сумління, що, мовляв, усі так роблять.
Ганна чекала на мене, переживала, потім пішли скандали, але мої гулянки тривали. Якось вона взяла мій телефон і прочитала про деякі мої виїзди та відрядження та зрозуміла, що там буває зазвичай. Поступово зі спокійної жінки вона перетворювалася на нервову, постійно втомлену жінку.
Вона намагалася і за дитиною дивитися, і в домі підтримувати чистоту, і час приділяти мені, мовляв, намагалася зберегти сім’ю. Потім мене в якийсь момент як струмом пробило і я злякався, що вона піде, бо, лаючись, дружина сказала: «я не хочу більше такого життя, до тебе претензій немає, але жити так більше я не буду».
Після цього я як до бабки сходив. Не став нікуди їздити, весь час із дружиною та дитиною, наче все поступово налагодилося. Але через якийсь час вона дізналася і про мої пригоди на боці, і потім різко змінилася.
Ні, ви не думайте, вона дуже красива жінка, з гарною фігурою, стежить за собою, але стала внутрішньо інша. Вона заспокоїлася і перестала нервувати, намагається ще більше бути із сином, займається з ним.
Я став помічати, що на неї звертає увагу один наш знайомий, видно, що вона йому симпатична. Мені більше нічого не не забороняється. Не розумію, чому так відбувається?
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…