Я,  дурень, повівся, став чоловіком на виклик, у будь-який час дня і ночі мені дзвонили коханки і я їхав до них, брехав дружині, що багато роботи і без мене не справляються, у 2008 році у нас з’явилася дочка Валерія, дружина займалася дітьми сама, чудово розуміла, що я їй зраджую

З майбутньою дружиною Дашею ми провчилися з 1 по 11 клас. Вона не була красунею, не була відмінницею, але було в ній щось таке, що притягувало чоловічу половину до неї, як магніт. Коли нас посадили за однією партою в 10 класі, мені стало легко, я перестав прогулювати школу.

Даша мені допомагала у навчанні, та навіть просто могла вислухати. Охочих з нею зустрічатися не було відбою. Я зрозумів, що я закохався в неї, і що треба діяти, щоб завоювати її. Після новорічних свят у 11 класі, усі вважали нас парою, на той час нам було по 17 років.

Випускний пройшов без нас, Даша лежала на збереженні, я був із нею у лікарні. Восени я пішов до армії, у січні 2003 року у нас з’явився син Микита. Після армії я влаштувався в автосервіс, від клієнтів не було відбою, різні багаті та впливові тітки не давали проходу.

Я,  дурень, повівся. Я став хлопчиком на виклик, у будь-який час дня і ночі мені дзвонили коханки і я їхав до них, брехав дружині, що багато роботи і без мене не справляються. У 2008 році у нас з’явилася дочка Валерія. Дружина займалася дітьми сама, чудово розуміла, що я їй зраджую.

Плакала, вмовляла мене одуматись, і мені соромно було, адже я любив дружину, але зупинитися не міг. Одного чудового дня, після тижневого запою, я повернувся додому, а вдома порожньо, дружина з дітьми переїхали. Спочатку я тішився свободою, аліменти заплатив і був задоволений.

Але потім я зрозумів, що я самотній і нікому не потрібний. Влаштувався на роботу вахтовим методом, приїжджав із роботи в порожню квартиру, не міг заснути, від тиші. Намагався повернути Дашу з дітьми, з Дашою залишилися друзями, з дітьми налагодив контакт.

На свята та вихідні брав дітей додому. І я відпочивав, знаючи, що діти поряд, і шум мені не заважав більше. Дізнався від дітей, що Даша вийшла заміж, її новий обранець моїх дітей не ображав. 2016 року у Даші з’явилася дочка. Мої діти любили сестричку, а я ревнував, моя улюблена жінка завела дитину з іншим чоловіком.

Час минав, я так і жив один, безглуздо згаявши час на очікування, що одна з моїх коханок розлучиться з чоловіком і вийде заміж за мене. А 22 лютого мені зателефонував син Микита, він їхав з турніру з боксу, у дорозі дзвонив мамі та сестрі Лері, вони не відповідали на телефон.

Просив, щоб я приїхав до них, перевірив, чи все добре. Я сам набрав Леру, її телефон було вимкнено. Я викликав таксі та поїхав до них. Двері були зачинені, стукати було марно, поруч стояли сусіди, вони чули дитячі крики і викликали поліцію.

Під’їхав син Микита, відчинив двері своїми ключами. У кутку кімнати забившись, стояли Даша, за нею Лера та їхня дочка Віка. Діти кричали, а Дашин чоловік, вичерпуючи найсильніший перегар ображав їх, Даша закривала собою дітей.

Швидка забрала її до лікарні, її чоловіка забрала поліція. Усіх дітей я перевіз до себе, я бачив, що мої діти люблять свою молодшу сестру, і вона їх любить, від Лери не відходить. Даша видужує, майже кожен день у неї буваю.

Вирішили жити однією родиною як раніше. Даша розлучиться і вийде за мене заміж. Діти раді, що мама та тато знову разом. Я радий найбільше, що зміг повернути сім’ю, дітей та кохану жінку.