Нічого не маю проти розлучених жінок, це не випок, і не ярлик. У кожного бувають різні життєві ситуації. Але чи можливо збудувати тривалі, довірчі стосунки з розлученою жінкою?
Очевидно, що чоловік у віці 40+, з невдалим шлюбом за плечима, навряд чи може розраховувати на стосунки з дівчиною років на 20 молодшу за себе.
Бувають, звичайно, такі випадки, але це скоріше виняток із правил. Тож вибір невеликий.
Яких підводних каменів варто очікувати в таких відносинах, як ставитися до її минулого, чи заважатиме це минуле сьогоденню і майбутньому? Важко повірити, що розлучена жінка розповість про себе всю правду, чому розвалився попередній шлюб, з чиєї вини. Скільки було партнерів та інше.
У ранній молодості, будучи зарученим, мав стосунки з дівчатами, які встигли одружитися. Відносини були тільки заради для інтиму.
Хоча подруги дуже намагалися показати себе з кращого боку, які вони господині, ласкаві, дбайливі. Але ж це лише демоверсія. Маркетинговий прийом і трохи більше, щоб дорожче реалізувати наявний актив.
Однак це було давно, з віком бажання та пріоритети змінюються, одного ліжка недостатньо. І ось як бути? Сумнівів багато. Знову демовресія.
Хто знає, раптом її родина розвалилася через її зраду, чи з якихось інших причин, з яких саме вона не зуміла вибудувати правильні, міцні стосунки з чоловіком, з яким прожила понад 10 років разом?
Читаю тут багато історій про жіночі зради, про те, як невірні дружини каються в скоєному, шкодують за втраченим, нудьгують за минулим життям.
Виходить, що попри розлучення вони ментально не вийшли з минулих відносин. Що якщо жінка, яка сподобалася, саме пережила подібні події?
Тоді новий чоловік для неї буде ніби прохідним етапом чи ресурсом для психологічної та матеріальної підтримки. Чи я помиляюся?
