Не розумію, як реагувати на те, що зі мною сталося. З одного боку не розумію поведінки чоловіка, з іншого боку – можливо, я надто критично ставлюся до проблеми?
Із чоловіком живемо 10 років, є діти. Одне одного любимо і намагаємось усім ділитися одне з одним. І ось така ситуація, у дітей канікули і ми вирішили відправити їх до бабусі до села на 3 тижні.
Я поїхала з ними, чоловік обіцяв за два тижні приїхати. І ось за ці два тижні я дізнаюся, що чоловік купив автомобіль.
Тобто він їздив в автосалони, спілкувався та просив поради у друзів, яку модель купити з друзями обговорював, зробив передоплату, і власне купив машину. Я випадково дізналася, побачивши документи.
Своє рішення не говорити, він пояснив, що хотів зробити мені сюрприз. Не розумію!
Купував він собі, а не мені. Загалом, дивно це, всі знають навколо, а моєї думки не запитав.
Не знаю як реагувати на таке. В мене є права, тому я теж могла б брати цю машину.
Але дивлюся на поведінку чоловіка й розумію, що цього не буде. Наче це машина не для всієї родини, а тільки для нього.
Дев’ятнадцять років… Це той небезпечний і прекрасний вік, коли море по коліна, а любов здається…
Той проклятий чемодан на коліщатках знову виповз із шафи. Поважний кіт Мартин чудово знав: якщо…
— Сидиш там по своїх заробітках, копійку до копійки складаєш, а тут твій рідний син…
— Ритко, ти чула? Твій Васько з міста молоду жінку привіз! Таку кралю, зовсім дівча!…
Крутишся собі роками в одному ритмі, дім — робота, робота — дім, і здається, що…
— Вона що, остаточно з глузду з’їхала? — крізь сміх обурювалася подруга, яка завітала на…