І якось Ігор сказав мені, що знайде іншу маму нашій дитині

Я у шлюбі 15 років, є донечка, їй 1,8 місяців. Я на роздоріжжі, буду вдячна погляду та пораді збоку. До народження дитини жила чоловіком, для чоловіка та все заради нього. Для мене він був царем і богом. Дітей не хотів, останнім часом у розмовах зі мною не церемонився.

Він міг і образити мене, говорив слова, після яких я плакала ночами. Але кохала, вірила, сподівалася, що утворюється все, необхідно виявити мудрість і десь промовчати, посміхнутися, пропустити повз вуха неприємні слова. Дізналася, що з’явилася дівчина у нього, доки був у відрядженні. Була розмова.

Запропонувала розлучення, не захотів, я зраділа, а потім дізналася, що чекаю на дитину, випадково побачила дві смужки на тесті. Потім декрет, сварки, скандали, істерики та закиди: «не так готуєш, не так прибираєш, неправильно дивишся, погана мати та дружина».

Казав: «ти мені не потрібна, йди я нову маму дитині знайду», дуже злий став. Спочатку я дуже намагалася бути такою, якою він хоче. Йшла на поступки, перша мирилася, просила, благала. Так не буває, скажете ви, що я хороша, а він поганий.

Ні, він не поганий, він добре заробляє, продукти купує, платить іпотеку. Я повністю охолола до нього, хочу піти. А дитина буде без батька. Гірко, прикро. Чи варто залишатися із чоловіком заради дитини?