Сергій вважає, що я якщо піду то в мене не вистачить грошей на забеспечення дітей, та потім я зрозуміла, що він просто залякує мене

У мене була схожа ситуація, як у автора історії, де чоловік погрожував знайти іншу маму для дитини. Із чоловіком у шлюбі 11 років. Познайомились, коли мені було майже 22 роки. За півроку знайомства почали жити разом. Дитина з’явилася лише у 29 років. Все слухала чоловіка, що ще рано.

За 7 років шлюбу та спільного життя нажили спільну іпотеку (відповідно і квартиру). Всі ці роки були у фінансовому становищі в рівних умовах (заробляли однаково, іноді навіть більше, але нічого не ділили, був спільний бюджет). Коли я вийшла в довгоочікуваний декрет, грошей поменшало, не вистачало. Почали частіше сваритися.

Чоловік грубив мені, казав, що забере дитину. Я цього боялася. Іти нікуди, заступитися за мене нема кому. Грошей декретних не вистачило б платити іпотеку, комуналку та утримувати дитину. Почувалася залежною і терпіла всі його випади, слова образливі.

Весь декрет мріяла вийти на роботу і розлучитися. Коли вийшла на роботу (через 2 роки) стала впевненіше почуватися, сала відповідати на грубість грубістю. Повідомила, що він не має права зі мною так розмовляти! Довго себе обстоювала. Охолола до чоловіка. Змінив своє ставлення до мене.

Зараз уже двоє дітей, і я навчилася його заново любити. Але в другому декреті я підробляю, щоби бути незалежною! А ще зрозуміла, що розлучення не так страшно, як здавалося. До мого доходу додадуться аліменти. І ніхто не забере у мене дітей за умови, що я веду здоровий спосіб життя, з дітьми все гаразд та маю дохід. Потрібно бути впевненішим у собі. У другому декреті все гаразд. Згадую як страшний сон минулі часи, але вибачила.