Як ми зустрічали раніше Новий рік, старше покоління, звичайно, знає — складщину. Хтось приносив вінегрет, хтось олів’є, хтось готував гаряче, а на випивку звичайно складалися. Тому що надто великі витрати на всякі частування для людей були важкими. Просто ніхто не міг дозволити собі спускати великі суми за кілька днів веселощів, щоб потім місяць сидіти на макаронах чи гречці до січневої зарплати.
Накопичень, звичайно, ні в кого не було. Усі жили від зарплати до зарплати. Ось і зараз настає така пора. Зустрічалися ми десь о 20:00, сідали за стіл, перекушували, проводжали старий рік. А потім вбиралися в костюми і маски ведмежа, мишеня, тигреня, сніжинку, весело з жартами, поки вбиралися з приколами, потім сміялися до упаду. І звичайно була Снігуронька та Дід мороз. Потім йшли сусідами вітати їхніх дітей.
Заходили великою галасливою компанією, але діти не лякалися. Вони дуже навіть чекали на Діда Мороза зі своєю свитою. Діти розповідали вірші, танцювали, співали із задоволенням, а ми дарували їм подарунки, які приготували батьки. Всю цю роботу ми робили безкоштовно, дарували радість своїм близьким та хоч маленьке щастя для своїх сусідів та близьких.
Потім поверталися до свого столу (якраз уже підходило до 24 години) випивали за Новий Рік, загадували бажання кожен по-своєму, а потім танцювали, грали в ігри фанти чи ще будь-що. А ще нам подобалося цією великою компанією піти на гірку і пошуміти там, веселитися, вітати з Новим роком.
А ще вбиралися знову в маски та костюми та йшли вітати дідусів та бабусь, батьків. Вони були дуже раді такому, взимку бруду немає, заходили взуті. Бажали щастя, здоров’я старим чого їм не вистачало. Для них це був як ковток веселощів шумна компанія напідпитку. Так проходила Новорічна ніч, потім розходилися під ранком по хатах, лягали спати втомлені, але сповнені були щастя, за те, що подарували людям щастя та радість.
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…
Я вже давно помітила одну дивну річ. Шлюби іноді розвалюються не від великих потрясінь. Не…
Я тільки зняла пальто в передпокої, коли з кухні донісся гучний гуркіт. Вова грюкнув порожньою…