Із чоловіком у шлюбі 18 років. Кохання давно пішло, але на зміну не прийшло розуміння та прихильність, а лише роздратування. Я терплю чоловіка лише через спільно нажите майно.
Дочка одружена, дітей немає, живе далеко, і спілкуємося рідко, а бачимося ще рідше. Здавалося б, нічого не тримає мене біля остогидлого чоловіка, але я не можу зважитися на розлучення! Як представлю всю цю тяганину з поділом майна, так відразу і бажання пропадає щось змінювати.
Але я розумію, що життя одне і вже прожито більшу його частину. Щодня я сподіваюся, що чоловікові зустрінеться жінка, до якої він захоче піти. Але нажаль! Він отруює все моє існування однією лише своєю присутністю.
Не знаю, що сталося зі мною, але я просто не можу нормально розмовляти із чоловіком, бачити його. Навіть коли немає приводу для сварки, я знаходжу її. Дратує у ньому все. Дратувати став навіть його запах. Одружувалися з кохання, коханця у мене немає, і ніколи не було. Що зі мною відбувається?
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…
Я вже давно помітила одну дивну річ. Шлюби іноді розвалюються не від великих потрясінь. Не…
Я тільки зняла пальто в передпокої, коли з кухні донісся гучний гуркіт. Вова грюкнув порожньою…
Бери лосося. Сам засолю як треба! У магазині такого не купиш. — А скільки? —…
Я думала, що вранці вона подзвонить. Скаже: не поспішай, у всіх бувають помилки, заради дітей…
Я досі пам'ятаю той глухий, важкий звук, із яким повертався ключ у замку старої сервантної…