Виходячи заміж майже 10 років тому, я знала, що мій чоловік був одружений раніше, і є дитина від його колишньої дружини. Але познайомилися ми з ним вже через 2,5 роки після їхнього розлучення.
Чоловік жив один. Його колишня була знову заміжня, а їхня спільна дитина жила у моєї нинішньої свекрухи.
Ситуація хоч і здалася мені дивною, я її прийняла спокійно. Спочатку дала зрозуміти, що я дітей не люблю всіх підряд і дитина колишньої дружини мені не цікава.
Чоловік із цим погодився і проблем немає й досі. Зате свекруха якихось перфомансів не влаштовувала за ці 10 років!
І знаючи, що її син (мій чоловік) відлетів у відрядження за кордон, уночі мені хлопчика під двері привозила зі словами: «це син твого чоловіка, ти мусиш його прийняти (ми живемо в моїй квартирі). І на роботу до мене його приводила, соромила мене перед колегами, яка я погана жінка, не беру дитину до родини.
Але гаразд, було і було. До речі, гроші на утримання сина ми платимо (йому зараз 15 років). Щороку колишня дружина зі скандалами вимагала йому подарунків, чітко вказуючи суму на Новий рік 100 доларів, на День народження від 300 до 500 залежно від дати.
Я вважаю, що ці суми невиправдано завищені, але начебто не моя справа, я і не лізла. У нас дохід сім’ї в середньому 1-2 тисячі, якщо у доларах.
Тобто на утримання близько 300 (на місяць) + подарунок на 10 років (припустимо) 500. Усього 800 доларів ми віддавали хлопчику.
Колишня дружина (мати хлопчика) живе в нашому місті, в сусідньому районі, ні грошей не дає, ні вихованням не займається, хоча цілком благополучна, звичайна жінка. Якось про неї ніби забули.
Коли я намагалася нагадати, мене ображали. Я і перестала, не моя справа, так і не моя, гаразд.
Як тільки чоловік намагався зі свекрухою поговорити, вона влаштовувала концерти: «ти не чоловік, ти ганьбиш нашу родину!». Так, він ганьбить родину, ніби там Інтелегенція, а не звичайна пересічна сім’я.
Все це тривало 10 років. Всі мене гнобили, яке я чудовисько, не хочу взяти хлопця до нас у сім’ю на виховання та працювати все життя на його потреби. Але тут раптом я дізналася, що чекаю дитину, яку ми вже давно планували.
Свекруха поставилася насторожено, напевно, мріяла, що дитини в мене не буде. З лікарі нас із донькою забирав чоловік, мої родичі та спільні друзі.
З його рідні не було нікого, хоч він кликав. На свято з приводу виписки в кафе свекруха прийшла разом з хлопчиком і звісно і влаштувала черговий скандал: «Значить, собі ти дитинку зробила, а цього брати не хочеш!».
Так, не хочу, собі я планувала свою дитину, а це дитина чужої мені жінки, нехай вона її до себе і бере. Гаразд, більше вона не з’являлася жодного разу.
Тільки за гроші дзвонить та вимагає. У дочки був день народження, тож з її боку повний ігнор.
Як так? Адже ця жінка мені 10 років в обличчя кричала, що діти — це святе!
Виходить, та дитина — святе, а наша як би й не рахується? Та й власне питання.
Я хотіла б на майбутнє захистити нашу із чоловіком дочку від такої «бабусі». Як це зробити?
