— Маріє, не уявляєш, як мені це вже набридло! — голос Марії тремтить, а вона робить різкий жест долонею біля шиї.
Цей жест красномовно показує: її терпінню прийшов кінець. — Я старша, а це означає, що я маю допомагати. Усім. І мій чоловік, мабуть, теж.
— Що, Ірина дзвонила? Чи мама знову? Або мамина сестра терміново просить допомоги?
У Марії постійно хтось просить допомоги, а як інакше? Вона ж старша дочка, до того ж успішна.
Її мама вже на пенсії, три роки тому вона овдовіла.
Другий чоловік, батько молодшої сестри Марії, пішов з життя. Мама розгубилася. Ірина взагалі сирота, хоча їй уже 24 роки. Але ж вона без батька.
Марії 40 років, вона давно живе самостійно.
Їй довелося, бо стосунки з вітчимом складалися не дуже, а в мами була молодша дитина, спільна з цим вітчимом.
З 18 років Марія почала дертися нагору, до кращого життя.
Спочатку перевелася на заочне відділення свого вишу. Потім винайняла в столиці кімнату в комуналці, щоб не їздити додому в ближнє передмістя.
Знайшла роботу.
На роботі ж знайшла чоловіка — такого ж, неприкаяного, з проблемними родичами.
Разом їм було легше й веселіше. Хоча як легше… всяке бувало. Перші роки дитину собі завести не дозволяли. Марія в холодному поту прокидалася, якщо снилося, що вона в положенні.
Працювали, заощаджували.
Тепер вони міцно стоять на ногах і виховують 7-річного сина.
Чоловік став на ноги першим, йому з роботою пощастило. Тепер він керівник досить високого рангу.
Марія пішла в декрет з рядової посади.
Щоправда, паралельно вона працювала віддалено, коли це ще не було так поширено.
Зараз уже і її підвищили, майже відразу після декретної відпустки.
У подружжя трикімнатна квартира в іпотеці, вони розширювалися поступово.
Іпотеку могли б і виплатити достроково, але вирішили ще паралельно будувати дачу. Тож гроші зараз йдуть туди.
А квартира… виплатять за квартиру, нікуди не дінеться.
Дача в напівготовності, вже три роки як там можна цілком собі жити. Але багато чого все ж треба доводити до пуття, у чоловіка грандіозні плани.
Хотіли ще одну дитину, але так і не наважилися: тільки й зітхнули з полегшенням.
Хоча дихати на повні груди активно не дають численні родичі, які вирішили, що якщо Марія з чоловіком вибилися в люди й облаштувалися краще за всіх, то вони повинні тепер допомагати всім іншим.
Особливо мама ратує за те, щоб Марія допомагала молодшій сестрі.
Марія зізнається, як нестерпно гидко їй стає від дзвінків мами, коли та «плачучим» голосом починає умовляти:
— Ну це ж сестричка твоя, єдина, найрідніша людинка, хто ж їй іще допоможе? Ти ж живеш, ні в чому не маєш потреби, а Іринці треба і те, і це. Тобі ж це нічого не варте!
— А я просто лютую, — зізнається Марія. — Хто мені допомагав, коли я в 18 років вирушила взагалі в самостійне плавання?
Приїду на вихідний, бувало, вітчим “цокає”, мовляв, знову з’явилася прикра перешкода. Мама гляне: “А, це ти” і відвернеться.
— Одного разу квартиру не вистачало оплатити, у борг попросила, так мені було сказано, що мати в декреті з Іринкою, а вітчим мене утримувати не зобов’язаний. Ось так-то. А я в борг просила, з поверненням.
Розумію, що Ірина в цьому не винна, але зобов’язаною себе не почуваю.
Краще сторонній людині допоможу, а не їй.
— Іринка працює за копійки, — скаржиться мама. — Допомогла б ти їй, адже можеш же кудись влаштувати. Або зять. Зараз нормальні місця тільки по знайомству. Їй важко, вона без батька…
Марія в такі хвилини просто дуже хоче нагадати мамі, що вона сама колись і без батька починала, і без матері.
Ірина живе вдома. Їздить на роботу електричкою?
Багато хто їздить, Ірині навіть і недалеко, всього півгодини до столиці.
Квартира їй потрібна?
Хай заробляє, адже з мамою живе, може й відкладати.
— І скільки відкладати? — незадоволено вислуховує поради сестра. — Ти розмір моєї зарплати уявляєш? Я років 30 буду відкладати взагалі.
— Ну що тобі варто, влаштуй до себе, у нас прізвища та по батькові різні, ніхто не знатиме.
— Достатньо того, що я знатиму, — вважає Марія. — Ірина розпещена понад міру. Їй здається, що світ має обертатися навколо неї, а я так думати не хочу.
30 років збирати на квартиру? Ха!
Негарно так (розповідь спеціально для сайту – рідне слово) говорити, але через 30 років у сестри точно буде квартира. Мамина. Щось мені підказує, що я спадщини не отримаю, хоча й не претендую.
Але з роботою для Ірини це ще не всі проблеми. То мама, то її сестра починають скаржитися на зуби.
Вся річ у тім, що двоюрідний брат чоловіка володіє власною стоматологічною клінікою.
Марія й чоловік зрідка користуються послугами родича, але за повну оплату.
Перевага вибору полягає в тому, що там зроблять якісно, хоча й дорого.
Рідним же Марії здається, що якщо родич зятя власник клініки, то всю рідню він повинен приймати безкоштовно.
Йому ж не треба платити податків, зарплату персоналу, оренду, оплачувати обладнання, витратні матеріали.
Тільки й чекає чоловік, який теж працею в житті пробивався, що приїде сестра тещі його кузена, і він їй безкоштовно все зробить, аби душа “сьомої води на киселі” була спокійна та радісна.
— Всі так роблять, всі рідним допомагають, — вважає мама Марії. — А ти навіть не хочеш попросити, я вже не кажу про те, щоб оплатити.
— Я тут подумала, — дзвонить Ірина. — У тебе ж дача, а ви поки не живете там. Ооось! У мене день народження, я хочу друзів на природі зібрати. До твоєї дачі всім близько і зручно.
І Марія знову каже «ні», щоб через п’ять хвилин вислухати від мами, що в проханні Ірини немає нічого поганого.
— Тобі мангала з дровами шкода чи що? — обурюється мама. — Вони самі все закуплять, хоча, могла б і ти… Як подарунок для сестри. Чи ти їй щось велике дарувати збираєшся?
Марія нічого сестрі дарувати не збиралася.
Колись дарувала, а потім зрозуміла, що сестра, яка «найрідніша людинка», навіть не пам’ятає точну дату, коли у Марії день народження.
Про племінника й говорити не доводиться, його день народження навіть мама не пам’ятає, яка йому рідна бабуся.
— Ти просто мазохістка, — каже Марії подруга. — Заблокувала б їх усіх, гуртом. І жила б собі спокійно.
Марійка погоджується: напевно, треба.
Тільки десь, у глибині свідомості мелькає думка, що це ж рідня, зовсім рвати стосунки якось негарно.
Що ви думаєте про ситуацію Марії? Як би ви вчинили на її місці?
