Мені 22 роки. З хлопцем я була у стосунках шість років. Ми почали з ним зустрічатись, коли нам було по 16 років.
Коли ми зустрілися з ним приблизно місяць, я поцілувалася з його другом (ініціатива була від нього, і я в той момент вперше спробувала випити і втратила контроль).
Мій коханий дізнався про це і заборонив мені з ним спілкуватися (ми з його другом припинили спілкування, мій хлопець теж перестав з ним спілкуватися). Потім у нас із хлопцем сталася перша близькість, все було добре.
За півтора роки я дізналася, що він поцілувався з якоюсь дівчиною. Потім за якийсь час знову дізнаюся, що він знову цілувався вже з іншою дівчиною.
І протягом усього часу він мені згадував ту ситуацію з його другом, казав, що ніколи цього не забуде. Таку ось він знайшов собі пом’якшувальну обставину своєї провини.
Потім він пішов служити, я на нього чекала, думала, що він подумає і все буде по-іншому. Але коли він повернувся, у нас почалися сварки, він пішов та почав гуляти з іншими дівчатами (без близькості, наскільки я знаю).
Після цього ми з ним помирилися і почали жити вже сімейним життям разом. Протягом цього часу йому дзвонили друзі та кликали його погуляти, але коли він збирався, я з ним сварилася.
Якось він перестав звертати увагу на мої скандали і пішов розважатися з друзями. Я йому зателефонувала і він сказав, що скоро прийде додому, але минуло кілька годин, а його не було.
Я почала йому дзвонити, але телефон був вимкнений. Наступного дня він прийшов додому надвечір, нічого не кажучи, і я не стала нічого питати.
За кілька днів, я прийшла додому, а його немає. Почала дзвонити, він відповів і сказав, що ночує в друга.
Наступного дня він прийшов і сказав, що нам потрібно роз’їхатися і подумати про наші стосунки та їхні перспективи. Сказав, що він втомився від мене та моїх істерик.
Після чого зібрав свої речі та пішов. Я одразу зрозуміла, що тут щось не так.
Здогадувалася, що в нього хтось з’явився. І потім дізналася, що він зібрав речі та пішов до іншої дівчини.
Ми з ним не підтримували жодного зв’язку цілий місяць. Мені було дуже важко і боляче це все пережити, але я не стала влазити в його стосунки (хоча я дуже ревнива і раніше я постійно відганяла від нього всіх подруг).
Через місяць ми з ним зустрілися на вулиці та розмовляли. Я намагалася поводитися спокійно і вдавала, що мені все одно, що він просто мій знайомий.
Він мене запитав, чи зможу я жити далі з цим і що ми робитимемо далі з нашими стосунками. Я сказала йому, що мені дуже боляче, що він мене зрадив.
Сказала, що люблю його та обійняла. І він зробив мені пропозицію, спитав, чи вийду я за нього заміж.
Я, звісно, погодилася. Зараз ми живемо разом, але постійно дзвонять його друзі та звуть його гуляти (без мене чомусь, мовляв.
Суто чоловіча компанія, хоча я знаю, що деякі дівчата з ними теж гуляють), він іде. Його друзі руйнують наші стосунки, а він цього не розуміє.
Його друзі чомусь запрошують і ту дівчину, з якою він жив. Вона досі пише і просить повернутися до неї.
Він їй сказав, що любить мене і в нас буде весілля, але вона не здається.
Я не знаю, що робити у цій ситуації. Закочувати скандали мені страшно, оскільки він знову може роздратуватися і піти, але й терпіти це я не хочу.
Може, варто почекати нашого весілля, а потім із нею розібратися на правах дружини?
