Пишу цю сповідь і розумію, що цей хрест я нестиму все життя. Розплата за помилки відбувається миттєво – тепер я відчула, що таке пекло, біль у душі, розбите серце.
Я закохалася по-справжньому щиро. Він просто незвичайний, я ніколи не зустрічала таких людей, своїх людей.
Він розумів мене з півслова, відчував мій настрій навіть за текстовими повідомленнями. І я втратила його з вини. Почну з того, що я закохалася в чоловіка, який одружений, а отже, мій заборонений плід. Але серцю не накажеш. Люблю його досі, не знаю, як жити – живу, виживаю.
Якби я могла все змінити, я б змінила своє життя. Але я боялася, думала не про себе, весь час вигадувала причини. У мене був шанс жити з ним із моєю донькою, але тут було два варіанти, або думати про себе, або про дочку. Я подумала про неї, адже їй наші стосунки були б стресом. Я не наважилася і нічого не зробила.
Як то кажуть, живемо один раз. Так, це так, і від життя треба брати все, теж правильно, але не просто все це. А тепер страждаю дуже, усі думки про нього. Весь час думаю, як би хотіла повернуся час. Але, на жаль, розпач, біль – все, що відбувається, це буде тільки зі мною.
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…
Я вже давно помітила одну дивну річ. Шлюби іноді розвалюються не від великих потрясінь. Не…
Я тільки зняла пальто в передпокої, коли з кухні донісся гучний гуркіт. Вова грюкнув порожньою…