Поки ми з дітьми виїхали до Німеччини, колишній чоловік зі свекрухою без дозволу заселився в наш будинок

Вирішила поділитися своєю історією. Вже не перший місяць прокидаюся з думкою, що зі мною вчинили підло та несправедливо. Коли почалася війна, я з дітьми змушена була поїхати. З колишнім чоловіком ми домовилися, що він забере кішку і наглядатиме за будинком.

За кілька днів від сусідів дізнаюся, що колишній чоловік переселився до будинку разом зі своєю мамою! Будинок у спільній власності, продати та поділити не встигли. На момент від’їзду він із нами не проживав пів року. Там лишилися мої особисті речі, речі дітей; весь посуд, постільні речі, побутова техніка та частина меблів — моє дошлюбне майно.

Я, звичайно, зателефонувала і висловила своє невдоволення. Виходить, що в моїй оселі живуть і господарюють чужі люди без моєї згоди. Будинок маленький, лише дві кімнати, одну з яких зараз займає колишній чоловік, а іншу (дитячу) — колишня свекруху.

Нам із дітьми повернутися тепер нікуди. Свекрусі 80 років, після інсульту вона погано пересувалась, до того ж зараз зламала ногу і не ходить зовсім. Мені б перейнятися милосердям до старої хворої людини, але чомусь співчуття немає зовсім, коли згадую, як колишній чоловік влаштовував нам концерти після свої гулянок, і ми змушені були ночувати по сусідах.

Аліменти не платить і нам не допомагає. А після приїзду пропонує жити всім разом — ми з дітьми в одній кімнаті, а він із матір’ю в іншій! Не знаю, як вирішити це питання. Зараз весна, все цвіте, і радіти, що діти зі мною і ми в безпеці. Але думки лише про одне.