Із хлопцем познайомилася випадково. Гуляла в парку, він підійшов, почав розмову, і він запросив на побачення. Зовні він мені був симпатичний, тому мені не хотілося переривати знайомство. Я погодилася зустрітись. Тим більше що чоловік, якого я давно кохала, був вже одружений, а мені було самотньо і сумно.
Я не розраховувала на ресторан, на шикарний букет, але, коли хлопець прийшов з порожніми руками і навіть не запропонував посидіти в кафе, я здивувалася. Гроші маю, і я запропонувала зайти, випити кави. І додала, що я завжди сама за себе плачу.
Я чекала, що він вибачиться за неуважність, і скаже хоча б для видимості, що почастує мене кавою, але він відповів, що почекає на лавці, поки я зайду в кафе. Мені чомусь стало сумно і одночасно смішно. Захотілося принизити його, запропонувавши заплатити за нього.
Але я стрималася, сказала, що мені час йти і каву я вип’ю вдома. Він, як ні в чому не бувало, провів мене до метро і попросив номер мобільного телефону. Я сказала, що не пам’ятаю свій номер напам’ять і спустилася в підземний перехід.
Всю дорогу я не могла позбутися почуття приниження. Мені здавалося, що хлопець просто вирішив, що зі мною не можна церемонитися. У мене були стосунки і до нього, і не з хлопчиками з багатих сімей, але ще такого не було. Мій колишній хлопець із багатодітної родини, де статки вищі за середні, а він навчався і підробляв. Але завжди приносив маленьку трояндочку чи шоколадку, часто заходили до кафе.
Як я вже казала, сама платила за себе. Він сміявся, що я така незалежна. Мені з ним було легко та просто. Мені хотілося зробити йому приємно, бо матеріально я його підтримати не могла (він би не зрозумів цього), то намагалася зв’язати йому теплий светр або подарувати квитки в театр.
Розлучилися без сварок та образ, він просто зустрів іншу дівчину і зараз уже одружений. Я згадую його з теплотою і бажаю щастя. Хоча дуже шкодую, що ми розлучилися. Але серцю не накажеш. Справа тут не в грошах. Якщо чоловік не може принести квітку на перше побачення, то навіщо мені такий чоловік! Він або жадібний, або егоїстичний і думає лише про себе. Краще бути однією, ніж із таким.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…