Ніколи не думала, що мої рідні брати колись так зі мною вчинять і за все, що я зробила для них, відплатять такою невдячністю. Мені 36 років, незаміжня, живу у двокімнатній квартирі, на яку заробила сама, тільки нещодавно виплатила кредит.
Старшому братові, коли він одружився, батьки побудували великий будинок у районному центрі, недалеко від себе. Молодшому купили квартиру у столиці.
В обох є діти, яким я постійно все купую, старшу племінницю (вона ще й моя хрещениця), беру із собою на відпочинок. Усім на свята купую дорогі подарунки – зарплата дозволяє.
Нещодавно раптово помер батько (йому було всього 71 рік), і мама вирішила зробити заповіт на нас трьох ще за життя, щоб потім ми не пересварилися, не припускаючи якою сваркою це все обернеться. Коли брати, а особливо невістки, довідалися, що дім батьків мама вирішила розділити між нами порівну, приїхали, влаштували розбірки, доводячи, що я не маю ні сім’ї, ні тим більше дітей, і мене нема чого включати до заповіту.
Будинок у нас великий, два поверхи, чимало землі біля нього. Грошей у його будівництво було вкладено чимало і часу на це було витрачено дуже багато.
Це хоч і районний центр, але коштує він чималі гроші. Коли тато вирішив будувати такий будинок, розраховуючи, що всі діти житимуть разом із ними.
Мені вистачить і того, що маю. Але дуже прикро, що навіть не поговоривши зі мною, вони вирішили викреслити мене із заповіту.
Брати їздили до батьків лише на свята, говорячи, що вони зайняті, бо мають маленьких дітей, знаючи, що я зможу поїхати допомогти на городі і привезти продукти. Якщо мама не зможе згодом жити сама, то окрім мене її ніхто до себе не братиме.
Я сказала мамі, що відмовляюся від своєї частини спадщини, не вистачало стати ворогами з рідними братами, але мама наполягає на своєму. Тим часом брати і між собою почали розбірки, з’ясовують, кому батьки дали більше.
Дивлюся на них і не можу збагнути, що з ними трапилося. Адже були між нами завжди нормальні відносини. Чи це дружини їх так налаштовують?
Жаль маму, для неї це велика біда. Вона постійно плаче, каже, що навіть жити не хочеться. Якби живий був батько, брати ніколи таке б не утнули.