Коли була в лікарні, він просто відключив телефон, і я залишилася сама в чужому місті з дитиною, батьки далеко, не знала, що робити, у день виписки з’явився з перегаром, перша його дитина, а він так робить, я плакала дуже, не розуміла такого відношення, приїжджаємо на орендовану квартиру, а там безлад, просто жах, прибралася, і начебто почали жити

Мені 32 роки. Чотири роки тому зустрілася з хлопцем на роботі, почалися стосунки. Раніше була одружена, є двоє дітей. Намагаючись бути щасливою, наважилася зав’язати стосунки із цим хлопцем. Наче не бігав, ніби ревнував. Почали зустрічатись.

Спочатку все було, як у казці. Я думала, ось він чоловік у моєму житті. І у стосунках, і у ліжку він повністю мене задовольняв. А головне, казав, що ніколи не здатний зрадити, якщо він із кимось. А я й повірила. Працювали ми разом, вирішили разом поїхати до його батьків. Я, якщо чесно, дуже здивувалася побаченому.

Вони з матір’ю та зятем напилися, і він почав свою мати ображати. Звичайно, для мене дико було таке бачити, я ж заступилася за неї і він мене теж штовхнув. Але після цього вони далі продовжували пити і мама, за яку я заступилася, почала ображати мене.

Сім’я була у них соціально небезпечною. Але я була закохана в нього. Швидше за все фізично одержима, тому не могла втекти від нього і завжди прощала. Почали ми спільне життя. Діти із моїми батьками. Ми винайняли в іншому місті квартиру вдвох, влаштувалися на роботу.

І я почала його ревнувати до жаху. Поговоривши, ми вирішили, що я себе накручую, хоча очі ніколи не брешуть. Він то пив, то ображав, то просто їхав до батьків пити. Образи, приниження я переносила, мені це здавалося нормою. Через місяць-два він прибігав, клявся у вічному коханні, я його прощала.

Начебто починали нормально жити, але гулянки ставали все гірше і гірше. Я дізналася, що чекаю дитину. Працювала до кінця терміну. Коли була у пологовому будинку, він просто відключив телефон, і я залишилася сама в чужому місті. Батьки далеко. Не знала, що робити. У день виписки з’явився з перегаром. Просто жах. Перша його дитина, а він так робить. Я плакала дуже, не розуміла такого відношення. Приїжджаємо на орендовану квартиру, а там безлад, просто жах. Я прибралася, і начебто почали жити.

Його вистачило на 3 місяці. Запив та його звільнили з роботи. Пішов влаштовуватися на роботу, там познайомився з жінкою, яка вела аморальний спосіб життя, ще й старше. Я все листування знайшла, ось тоді все наче рухнуло. Скандал, і він знову втік до матері. І я одна залишилася із тримісячною дитиною на руках.

Сусіди добрі люди, годували нас, допомагали. Говорили, що він за людина, що кинув дружину з дитиною напризволяще. Я ж пробачала його та приймала. Дитині виповнилося 10 місяців, він також пив гуляв. Я вийшла на роботу, а він сидів удома, бо не міг забезпечити.

Так він почав зароблені мною гроші красти та пити. Це було останнє, що я вже могла побачити, мені треба було в нічну зміну виходити. Він п’яний втік, і мені довелося їхати на роботу з дитиною. Одягала його, як принца, ні в чому не відмовляла, а він так зі мною вчинив.

Вранці, приїхавши з роботи, застала його сплячим, почала скандал. Просто вирішила, що так більше не може тривати. І вигнала. Він поїхав. Я дуже довго плакала. Сама дзвонила, ревнувала. Що це кохання у мене таке? Зараз у батьків лежу і думаю, що ось не я, а він пропаде. Просто зараз так важко та прикро на душі. Щодня сльози. Ревнощі. Як думаєте, це минеться?