Коли через пару тижнів я приїхав відвідати дітей і забрати речі, що залишилися, цей коханець вже переїхав і влаштувався як господар, у квартирі, де я жив зі своєю сім’єю стільки років, дітям вона пояснила, що це їхній дядько, але все чудово розуміли, подали на розлучення, а через три місяці, я в черговий раз зайшов відвідати дітей, застав плаче дружину, ні її нового обранця, ні його речей не було, сказала, що вигнала його

Мені 35 років, дружині моїй 32, синові 11, а дочці 9 років. Разом уже 12 років. За цей час чого тільки не пережили, але ось півтора роки тому сталося те, що я й у сні страшному не міг собі уявити. Дружина стала спершу затримуватися на роботі, частіше бувати у подруг, стала дратівливою, зриватися через дрібниці. Потім її охоплювали напади ніжності та пристрасті, і я не міг пояснити причини її поведінки.

Потім випадково знайшов у неї другий телефон. І листування наступного характеру — “Коли знову побачимося?, Я тебе дуже люблю, Коли ти, нарешті, поговориш з ним?, Я не можу так відразу. Він хороша людина і ні в чому не винен”.

Для мене це був удар звичайно. Відбулася важка розмова із дружиною. Вона не стала нічого заперечувати, сказала, що навіть на краще, що я все дізнався, вона давно хотіла мені все розповісти, просто не знала як, що вже пів року в неї є інший чоловік, і з ним вона почувається молодше і цвіте.

Що вона хоче жити з ним, а зі мною їй треба розлучитися. На запитання, чому, і, за що, відповіла, що таке життя, і я маю це прийняти. Обидва плакали. Вона просила пробачити її і відпустити, я благав одуматися, у нас діти, що не варто руйнувати сім’ю через любовну пригоду.

Відповідає, що діти виростуть і зрозуміють її, і це не любовна пригода у них все серйозно. Запитав, чого не вистачало? Каже, що емоцій, почуттів, уваги, тієї, яка їй потрібна, і я не міг їй всього цього дати і моєї провини в цьому немає. Я дуже хороший і ще буду щасливий. Я зібрав речі і з’їхав у свою квартиру в комуналці, яка дісталася мені від діда. На щастя, ні продати, ні здати ми її не встигли.

Коли через пару тижнів я приїхав відвідати дітей і забрати речі, що залишилися, цей коханець вже переїхав і влаштувався як господар, у квартирі, де я жив зі своєю сім’єю стільки років. Дітям вона пояснила, що це їхній дядько. Але вони хоч і не дорослі, але і не розумово відсталі, і всі чудово розуміли.

Подали на розлучення. І ось через три місяці, я в черговий раз зайшов відвідати дітей, застав дружину, яка плакала. Ні її нового обранця, ні його речей не було. Сказала, що вигнала його. Казка закінчилася швидко. Випивав часто, гроші з дому тягав та ще й погулювати почав, дітей не поважав.

Гадала, як вона могла так помилитися? І свою сім’ю зруйнувала, і мені стільки болю завдала, і нових відносин не створила. Поступово почали зустрічатись знову, я її пробачив, вирішили почати все спочатку. Життя стало краще, ніж було, як друге дихання та нове народження сім’ї.

Але три місяці тому я зустрів іншу жінку. Відносини стали стрімко розвиватися. Я не став нічого приховувати від дружини, вона, звичайно, дуже переживає, вважає, що я її не пробачив і таким чином збираюся помститися їй. Благає не повторювати її помилок і не руйнувати сім’ю через захоплення.

Але запевняю вас, я навіть не думав про помсту. Я жодного разу їй не нагадав після відновлення сім’ї про її зраду, я дійсно її пробачив. Але я й сам не можу пояснити причини свого інтересу до тієї жінки. Дружина каже, що не проти мого спілкування з нею, але просить доки не кидати її з дітьми, дітей я по-любому не кину.

Я й не покинув їх тоді, коли вона жила з іншим, і до неї у мене теплі почуття, як до рідної та близької людини. Я справді не розумію, що зі мною відбувається. Я дуже був радий, що повернув дружину, відновив сім’ю, але тепер що робити?