Як думаєте, в якому віці найкраще заводити сім’ю, тобто одружуватися і заводити дітей?
Я прийшла до висновку, що краще це робити в молодості, причому це вірно для однієї та для іншого статі. Якщо про чоловіків – 20-25 років, він ще може ходити і всім на вуха присідати й розповідати, який він перспективний та класний. Та й чому б йому не повірити, все життя попереду.
30-35 років вже складніше, якщо ти так нічого і не здобув і просто так поїздити по тих же вух не виходить, що я ось скоро всього достигну. Ага, так, молоді вже підписують.
У 40+ взагалі вже захід, тому що навряд кожен в 50 стане доларовим мільйонером, тільки трохи почекати потрібно. Як був з сотнею в кишені, так і залишишся швидше за все.
Якщо про жінок, то у 20-25 легко в будь-яку локшину віриться, світ повний надій і ілюзій, що з милим рай в курені, можна пов’язувати своє життя з будь-яким казкарем, сподіваючись зробити те, що він зробить з нього.
У 30 років вже починати сім’ю небезпечніше, хочеться пожити для себе, а потім в 35 + можуть виникнути проблеми з дітьми і понеслися всякі дослідження, збереження.
У 40+ років вже складніше і як мати відбутися, і вже не віриш тій фігні, яку несуть навколишні.
Виходячи з численних життєдайних ситуацій, вважаю, що краще у 20 за коханням, ніж у 30 через дитину, щоб не втік, або в 40 від безвиході.
Я рано вийшла заміж, у нас зʼявилися діти, але потім чоловік сказав, що втомився від сімейного життя і пішов. Так, не дуже ситуація, але як склалося. Мені зараз вже досить багато років, щоб вірити тим казкам, яку несуть люди мого віку при спробах познайомитися.
Коли вони намагаються мені про свої бізнеси з доходами менш як 30 тисяч розповідати, то я їх відразу зупиняю, кажучи, що чоловіки з такими маленькими грошима мене не цікавлять. Вони аж дивуються, як це у них є їх святий огірок, а я на це не повелася. Я живу в місті мільйоннику, тому з такою сумою навіть не знаю, що робити. 3a півтора тижня все закінчиться, після оплати комунальних платежів, або на два тижні хоч би якось розтягнутися.
А що скажете ви?
Аліна забігла до супермаркету вже пізно ввечері, повертаючись із роботи. Хотіла взяти лише пакет молока,…
— Ну все, тепер можна й про поповнення думати. Андрій підійшов ззаду, по-господарськи обійняв її…
Моя кава давно схолола, вкрившись темною, гіркуватою плівкою. У кухні стояла така дзвінка тиша, що…
«Приїжджай, Ганнусю! Негайно! Я дуже чекаю! Ти маєш знати правду». Цей коротенький, написаний ніби поспіхом…
Я тримала чашку чаю обома руками. Звичка ще з дитинства, батькова. Тато завжди пив чай…
Братові Грицю стукнуло шістдесят п’ять. Зібралися в нього вдома чималим гуртом — чоловік п'ятнадцять: діти,…