Моя історія трохи не звичайна, і комусь може здатися, що я дурна. Але прошу, не судіть суворо. Гуляла я з дитиною у парку і навпроти мене сиділо кілька хлопців.
Вони щось весело обговорювали, але один не зводив з мене очей. Я вже подумала, що може, чимось забруднилася або щось не так з зачіскою, дістала дзеркальце і почала оглядати себе.
Коли я його прибрала в сумочку, то побачила, що цей хлопець стоїть переді мною і посміхається. Боже, яка це була усмішка.
І ось він підійшов і почав знайомство: «Дівчино, з вами не все гаразд?». Я не зрозуміла, в чому справа і запитала: «А що зі мною не так?».
А він відповів: «Ви дуже гарна». Я дуже збентежилася, а він представився Павлом і присів до мене на лаву. Його друзі спочатку не розуміли, що сталося і дивно на нас дивилися.
Ми довго розмовляли. Виявилося, що він молодший за мене на 2 роки, але при цьому мені було дуже з ним цікаво. Коли я йшла додому ми обмінялися телефонами.
Прийшовши додому, я викинула його номер, бо була впевнена, що він зробив те саме. Але за кілька днів він мені подзвонив і запросив погуляти.
Я довго думала, бо заміжня, але чоловік був відсутній уже кілька місяців по роботі, але все-таки я погодилася і сказала, що буду з сином. Він тільки зрадів цьому, сказавши, що дуже любить дітей.
Ми гуляли в парку, потім зайшли до кафе, пили каву, дитина їла морозиво, а ми весело спілкувалися. Так минув тиждень.
Ми гуляли, пили каву і весь час говорили про несуттєві речі. Наступного тижня я захворіла, і коли він запросив мене погуляти, я сказала, що не можу, тому що в мене температура під 40.
Він не засмутився, що мене трохи образило. І я вирішила більше не бачитися з ним. Але за годину пролунав дзвінок у двері. Коли її відкрила, побачила Павла.
Він купив цілу купу лимонів і всяких жарознижуючих. Ми сиділи на кухні пили чай, і тут він мене поцілував. Дитина була у бабусі, вона її забрала, щоб не підчепила хворобу від мене.
І ось наш безневинний поцілунок перейшов у більш пристрасний. Він узяв мене на руки і поніс до спальні. Ми довго цілувалися, і все-таки це сталося.
Була неймовірна близькість, а згодом сон. На ранок він пішов, сказавши, що зателефонує після роботи. Так пройшов цілий тиждень наших зустрічей із неймовірною близькістю.
І тут чоловік надіслав смс, що повертається за два дні. Я сказала про це Павлу і він дуже засмутився. Я сказала йому: “Ти ж знав, що так буде, і що наші стосунки були приречені”.
Він сказав, що чекатиме, коли я йому зателефоную і запропоную зустрітися. Сам дзвонити не буде, щоб чоловік нічого не дізнався, за що я була йому дуже вдячна.
І ось минуло кілька місяців, а я не можу його забути. Мені соромно дивитися чоловікові у вічі, і я розумію, що він відчуває, що я змінилася і ставлюся до нього по-іншому.
Але я нічого не можу із собою вдіяти. Я постійно думаю про Павла, і дуже хочу його побачити. Але й чоловіка ображати не хочу він у мене дуже гарний та дбайливий.
І ось днями, коли я з чоловіком та сином поверталися з кіно, я побачила весілля. Красива блондинка наречена, а поряд з нею наречений Павло.
У душі ніби щось обірвалось і я, не стримавши сліз, розплакалася і швидко пішла звідти, щоб Павло мене не побачив. Тепер плачу ночами у подушку, коли чоловік спить.
І перейшла спати до іншої кімнати, бо не можу лежати на тому ліжку, де ми з Павлом були разом. Сама розумію, що це безглуздо, але я ніяк не можу забути його посмішку.
