В багатодітних родинах трапляється різне, буває брати та й сестри потім все життя допомагають одне одному, а бува, звісно, як в цій історії. Ліда та Натуся були рідними сестрами з різницею в 4 роки, Ліда була старшою, й завжди намагалася скоріше шмигнути з дому.
Родина в них була з п’ятьох дітей, ще одна сестра та два брати, проте Ліда та Натуся, здавалося були ближчими. Проте в них була й конкоренція.
Жили вони в селі, зранку потрібно було поратися. Ще до школи всі діти вже вміли й курей нагодувати, й яйця зібрати, й сіно допомагали збирати, й на поля їздили збирати капусту.
Потім почалася школа, й тут всіх братів та сестер чекав цілий список роботи. Комусь в хаті позамітати, комусь, хто постарше й за худобою на галявину сходити. Діватися було нікуди, господарство велике.
Тож повернемося до Ліди, яка завджи мріяла, що як тільки прийде час, вона поїде в місто. Завжди мріяла знайти собі міського парубка, щоб був з квартирою та машиною, все як мамка вчила.
— Доню, ти в мене найгарніша, в тебе вийде знайти міського хлопця, — казала мама Ліді, — тільки дивись, щоб в нього й квартира була, й машина, в голодні такі часи не буде щастя без грошей, запам’ятай це.
Ліда й справді з усіх сільських дівчат ніколи не була схожа на них. Вона перша навчилася шити гарні сукні, які в місті продавали, знаходила десь ті журнали з газетами, вирізала викрійки й шила. Тож коли вони приїхала в місто, мало хто здогадувався, що вона сільска дівчина.
Тож коли Ліді виповнилося 16 років, вона поїхала в місто та вступила до коледжу. За пару років вона зустріла Микиту. Він був старший на 10 років, в нього вже була дружина, проте в Ліду він закохався. Обіцяв їй покинути дружину з часом.
Потім Ліда дізнається, що чекає дитину. Микита звісно зрадів, адже кохана жінка подарує йому прекрасну донечку. Обіцяв, що після появи донечки він одразу піде від дружини.
Тим часом Ліда допомогла й Натусі перебратися в місто. Сестра не схвалила вибір чоловіка, казала, що з жонатим щастя не буде. Але Микита знав, як втримати кохану. Купив їй трикімнатну квартиру, зробив ремонт, й чесно записав нерухомість на Ліду.
Тут вже й вся родина в селі Лідочку більше не засуджували, адже такої нерухомості не було ні в кого. З’явилася донечка Марійка. Звісно між Лідою та Микитою виникали чвари, їх ставало дедалі більше, адже Микита так й не йшов від своєї дружини.
Місто було невеличке, вже й сусіди почали шепотіти.
— Диви, наче й родина в них, але ж цей Микита навіть не ночує вдома, точно жонатий, — шепотілися сусіди, й були праві, — Ну Лідка тоді розлучниця виходить, ще й дитину йому народила.
Ліда звісно дуже засмучувалася, але Микита продовжував утримувати їхню родину, жили вони заможно. Тим часом Марійці виповнилося три роки. А у сестри Натусі теж з’явилася донька, проте батько дитини кудись швидко зник, тож Натуся сама виховувала доньку. Грошей їх дуже не вистачало, тож Ліда завжди допомагала своїй молодшій сестрі.
Коли Ната приходила до Ліди в гості, то завжди поверталася додому й з продуктами, й з пральним порошком, загалом з усім тим, на що їй грошей не вистачало. Але тут почав проявлятися підлий характер Нати.
Вона почала приходити в гості до Ліди все частіше, вже й заздрити починала їй, що Микита їй й квартиру подарував, й так гарно забезпечує. Тож Натуся почала все частіше казати, а нашо він такий потрібний.
— Лідочко, ну скільки ти будеш на других ролях в нього? Думаєш ці гроші та квартира варті того?, — казала Ната, — Ти ж сама все розумієш, він ніколи до тебе не піде.
Ліда все це слухала, й в котрий раз в неї боліло серце. Вони звичайна дівчина з села, мала работу, але з мінімальною заробітною платою, тож відмовитися від грошей Микити було не просто. Вони почали гавкатися все частіше.
Одного дня Ліда дізналася про плітки, що в Микити наче з’явилася ще одна жінка, друга коханка виходить. Тяжко було в це повірити, адже в такому маленькому місті завести собі ще одну жінку, було вкрай дурним вчинком. Микита хоть й жив на дві родини, протн чоловік він був розумним, всі завжди казали, що він гарна людина.
Й тут в гості прийшла Ната. Швиденько почала підливати олії у вогонь.
— Ну знаєш Ліда, твій Микита й до мене фліртував. Я тобі цього не казала, бо не хотіла, щоб ти втратила чоловіка при грошах, — сказала Ната все це з поверхнім тоном.
Ліда не витримала, й оголосила, що після всіх цих новин, вона більше не може бути з Микитою. На той час Марійці було вже 10 років, довгих 10 років життя на другій ролі, Ліда більше не могла цього терпіти.
А що ж сталося з Натою? В гості вона до Ліди більше не приходила, адже сестра більше не мала змоги набивати сестрі торби додому, з їжею та різними мильними склянками для побуту. Виходить Ната єдина з усіх заздрила сестрі, але завжди просила в неї допомоги. А коли Ліді знадобилася хоча б підтримка, рідна сестра зникла зі словами: “А я казала, що на чужому нещасті, свого щастя не побудувати”.
