Починалося все добре, навіть романтично. Ми жили в різних містах, він приїжджав, гарно проводили час разом. Зробив пропозицію тоді, коли дізнався, що я їду на стажування.
Тоді я сказала, що згодна, якщо за півроку, коли приїду на канікули, залишаться ті ж почуття і те ж бажання створити сім’ю. Приїхала та залишилася з ним. Відклала свою мрію на потім, поїхала до міста.
Якими ж ми були щасливими, не могла повірити, що таке буває. Після 2 років життя йому раптом захотілося комусь щось довести. У нього з’явились гроші, підвищення на роботі.
Часті посиденьки із замовниками, походи в шинки та клуби. Потім я дізналася про сайт знайомств. Як боляче було вже від цього.
Думала, що я роблю не так?! Відразу скажу, що не дурна, красива, є робота, яку люблю (хоча і не моя мрія, але шлях до неї вийшов трохи довше), скандали не закочую, вдома зустрічаю радісно, у ліжку все чудово. Що ще треба було? Адже й дуже кохала його.
Листопад, грудень мовчки спостерігала за його зрадою. Все копалася в собі, не могла зрозуміти, у чому моя помилка. Тільки помилка у ньому.
Не можу пробачити себе за це, що терпіла його брехню. У грудні поговорили майже на чистоту, прийшли, як я помилково вважала, до думки, що в сім’ї, де є кохання, не може бути зрад та брехні. І ні він, ні я не зраджуємо одне одного.
Через добу після розмови, він їде в «відрядження до Києва», на базу відпочинку недалеко від нашого міста зі своєю дамою. А перед Новим роком, після його відрядження, я зустріла його ляпасом, сказала, що все знаю і втомилася від цієї нещирості.
Тільки виявилось, я не все знала. У нього на роботі був друг, у якого дружина чекає дитину і ми протягом цих років часто проводили разом. Так виявилося, що вона переспала з його другом, і його ображене самолюбство не змогло цього пережити. Він втік, домовився у компанії, відкрив філію та поїхав туди.
Вже півроку минуло, а біль менший не став. Неприємна вся ця ситуація. Він звісно не хоче розлучення, хоче дитину, говорить про кохання, про те, як він помилився.
Отак і живемо знову у різних містах. Хотіла б перестати відчувати цей біль, не ревти майже щоночі і вирішити вже щось.
