Мама постійно свариться і з батьком, і з братом, з порога, як вони заходять додому, починаються крики, лайка, а я просто хочу хоча б спокою звичайного, але найголовніше не це

Справа в тому, що я вже тривалий час перебуваю в нервовому стані. Борги з навчання, які б я змогла закрити, але мене постійно щось зупиняє, постійні сварки з сім’єю, на яких щодня злюся, але поки що, на жаль, немає можливості переїхати в іншу квартиру.

Мама постійно свариться і з батьком, і з братом, з порога, як вони заходять додому, починаються крики, лайка, а я просто хочу хоча б спокою звичайного. Але найголовніше не це.

Близько півтора року тому, я зустрілася з хлопцем. Він за короткий період став для мене таким близьким, рідним, він розумів мене у всьому, намагався підтримати, він поводився дуже порядно, він із гарної, хоч і небагатої родини.

Він дав мені зрозуміти, що одна з головних рис для нього — вірність, як і для мене. У свій 21 рік у нього були стосунки тривалі (що в наш час рідкість), ми бачилися з ним майже щодня по 8-10 годин проводили разом, розмовляючи безперервно, відкрили одне одному душі.

Ті дні були просто чудовими, він сказав, що кохає мене, ми почали будувати стосунки, хотіли сім’ю, все було майже ідеально, сварок майже не було. Він познайомив мене зі своєю сім’єю, я зробила те саме, але потім стосунки почали псуватися.

Ми почали сваритися, у мене на нервовому ґрунті навіть почалися проблеми зі здоров’ям. Я думала, що в кожних стосунках бувають розбіжності, заспокоювала себе, але це триває вже понад пів року.

Постійні сварки не раз доводили одне одного до сліз. Одного разу я навіть мало не стрибнула з балкона.

Оскільки усі проблеми навалилися, навчання, сім’я, стосунки, хлопець став дозволяти собі образи, за якісь неприємні вчинки не міг вибачатися, мені доводилося пояснювати годинами, що не так, ми не висипалися через це.

Як він каже, що я завжди незадоволена. Це від мами.

Але я виправляюся, я намагаюся частіше його хвалити, читаю психологічні книги, намагаюся змінити свою поведінку, намагаюся говорити про проблеми пом’якше. Але почала виринати брехня з його боку.

Тобто він відповідав на мої запитання так, а на справі потім виходило інакше. І він каже, що просто не пам’ятав цього.

Мені дуже боляче було бачити це все. Зараз я перебуваю у постійному нервовому стані.

Причому людина абсолютно адекватна, розумна, він намагається виправитися, я іноді це помічаю, але все стало дуже погано. Як виправити цю ситуацію, чи, може, ці відносини, вже втрачені? Як мені бути у цій ситуації?

You cannot copy content of this page