— Мамо, – сказала мені Оленка 4 роки тому, – я вирішила на весілля запросити родичів: тата, бабусю і двох своїх  сестер. Моя донька мала повне право на це. Я хвилювалася, але забороняти було нерозумно. Приїхали всі. І колишній чоловік, і колишня свекруха, і дівчатка 13-ти та 15-ти років – сестри моєї Олени

— Ти старша за нього на 3 роки! – вигукувала мама багато років тому, коли я вперше зібралася заміж, – але і це ще не все! Ви абсолютно різні, подумай сама.

Ти – з інститутом, він – з училищем. Та добре б ішлося просто про рівень освіти. Ти ж бачила його сім’ю: менталітет інший, цілі, життєві установки – все не збігається з нашими. Зараз кохання у вас, а потім життя почнеться, як ви жити збираєтеся?

Приблизно те саме чув від своїх рідних і мій колишній майбутній перший чоловік.

І зараз, у 52 роки, я чітко розумію, як праві були наші мами. Але заміж мене підганяло вийти не тільки кохання, а й цікаве положення. Тому наше весілля все ж відбулося.

22 роки дружині та 19 років чоловікові. Сімейка. Училище мій Олег закінчив у нашому місті, а його батьки жили в іншій області, тож до того, що наш шлюб розвалився, руку ніхто не прикладав.

Просто після того, як вщухли гормони і я подивилася на Олега неупередженим поглядом, то зрозуміла, що ми буквально і говоримо різними мовами.

— Жарти в нього… якісь тупі, – поділилася я зі своєю мамою одного разу, коли ми з Олегом посварилися, – сам сміється, а мені не смішно. І на доньку – нуль уваги.

Мама зітхнула і делікатно промовчала. Свої шишки і висновки належало зробити мені самій. І я зробила: говорити майже нема про що, для мене Олежка був простакуватий. Дитиною він не цікавився (напевно не доріс до батьківського інстинкту тоді). Перед друзями – порожня й дурна бовтівня.

— А ти подивися, на кого ти після появи дитини стала схожа! – міг сказати мені чоловік, не відриваючись від пінних напоїв, – Такій швабрі і по дому допомагати не хочеться, на мене ще дівчата задивляються, а ти…

Так мій чоловік самостверджувався, щоб я не рипалася від нього йти. Стара пісня про головне: і кому ти з дитиною і така страшна потрібна будеш?

Майже 30 років тому на багато речей дивилися інакше, я довго не наважувалася на розлучення і відхід у самостійне плавання.

Але, з іншого боку, мені здавалося, що якщо я з ним залишуся, то проживу не своє життя, і донька ростиме в нездоровій атмосфері, в якій батьки вічно з’ясовують стосунки.

Розлучилися ми, коли доньці Оленці було півтора року. Я тоді вирішила, що я ще зустріну свою людину. Олег повернувся в рідне місто до своїх батьків, він був дуже на мене ображений і злий. І не спілкувалися ми практично 20 з гаком років.

Регулярно я дзвонила тільки з колишній свекрусі, та аліменти отримувала. Олег дзвонив доньці тільки в дні її іменин і то не щорічно.

А від свекрухи я новини про колишнього дізнавалася: що одружився і в новій сім’ї у нього тепер є ще троє дітей (дві дівчинки поспіль і значно пізніше зʼявився хлопчик).

Я теж виходила заміж вдруге, є син, але через 7 років ми з другим чоловіком вирішили роз’їхатися, зберігши дружні стосунки.

— Мамо, – сказала мені Оленка 4 роки тому, – я вирішила на весілля запросити родичів: тата, бабусю і двох своїх  сестер.

Моя донька мала повне право на це. Я хвилювалася, але забороняти було нерозумно. Приїхали всі. І колишній чоловік, і колишня свекруха, і дівчатка 13-ти та 15-ти років – сестри моєї Олени.

— Ну, – прошепотіла моя подруга, – Олежка і осунувся та постарів! Хто б міг подумати! Ти порівняно з ним – просто королева.

Я й сама це розуміла. Я зберегла в мої тодішні 45 років фігуру, та ще й ошатна була: на весілля старшої доньки ж вдягалася. А от колишній перетворився на вгодованого чоловʼягу. З великим пузом.

Спочатку в РАЦСі, поки тривала урочиста церемонія, Олег навіть не дивився в мій бік. Потім була фотосесія, і нас іноді саджали і фотографували разом, як батьків нареченої. Олег у кадрі сидів із незадоволеним виразом обличчя.

Трохи пізніше всі гості поїхали до ресторану, який розташований у передмісті. Поки чекали на запрошення увійти в зал, гості розбрелися парком. Я знайшла Олега, він гуляв із доньками. Я, як могла, намагалася триматися невимушено і привітно. Розпитувала дівчаток про їхнє навчання, про їхнього братика.

Наступного дня Олег попросив мене покатати його містом, у якому він навчався, і в якому не був 20 років. Ми базікали, згадували спільних знайомих. Я розповіла про те, що з другим чоловіком ми давно роз’їхалися, але залишилися в нормальних стосунках.

— А ти нас покатаєш разом із молодятами? – попросив мене колишній чоловік.

І я поїхала. Навіть сфотографувалися всі разом на пам’ять. Я думала, що тепер Олег якось частіше цікавитиметься справами старшої доньки.

Але замість цього колишній чоловік став дзвонити мені. І найчастіше по відеозв’язку. Іноді я скидала дзвінок і писала, що я зайнята, що я на роботі (у транспорті, в гостях тощо). Я зрозуміла, що його цікавить не те, як йдуть справи в нашої доньки, його цікавлю саме я.

Три роки тому зʼявились наші онучки, дівчатка-двійнята. Малятка прийшли на світ недоношеними, спочатку були в реанімації, потім їх довго не виписували з відділення.

Зараз уже все добре, але спочатку за онучок переживали всі рідні. Але тільки не Олег. Я попросила його зателефонувати нашій доньці, підтримати її в цій ситуації.

— Чого ти плачеш? Усе буде добре! – зателефонував Олені тато, – зрештою ти ще молода. Будуть ще діти.

Ось так підтримав і заспокоїв! Донька на стала з ним розмовляти. Та він і не намагався більше підтримувати стосунки з нею, а от мені надзвонював, надсилав фото.

Кілька разів я надсилала йому фото наших онучок, але коментарів і запитань не дочекалася. Приблизно 2 місяці тому він написав мені вночі, о першій годині. Я не спала, дивилася серіал.

Таке полилося! Що він хоче приїхати і щоб я провела (розповідь для сайту Рідне Слово) з ним кілька днів. У мене закралися підозри, що Олег добряче випив. Але ці повідомлення і дзвінки з вимогами повернути все, що було 30 років тому, продовжилися.

Відповідати я на них перестала. От що чоловікам треба? У нього дружина на 9 років молодша за мене. Так, завдяки соцмережам, я знаю, який вона має вигляд. Чесно скажу, що я маю кращий вигляд. Але дружина мого колишнього добра й турботлива. І любить Олега.

Знаю, що вона завжди дуже ревнувала чоловіка до мене, він сам розповідав, що вона дуже не хотіла відпускати його на весілля старшої доньки, навіть бойкот йому влаштувала.

Я багато років заради Олени підтримувала стосунки з колишньою свекрухою, знайома з її сестрами по батькові. Я вільна жінка, але, навіть, якби (розповідь для сайту Рідне Слово) я все ще відчувала почуття до першого чоловіка, мені б совість не дозволила закрутити роман із колишнім чоловіком.

Тепер я не знаю, як себе поводити з ним. Доброзичливе ставлення з мого боку він сприйняв як надію на щось більше. Грубити йому? Не хочеться знову зіпсувати стосунки.

— Навіть не уявляю, як я могла в нього закохатися, – кажу подругам, – Зате донька вийшла красунею! Мені хотілося б, щоб колишній чоловік хоч трохи цікавився життям Олени і наших із ним онучок.

— Чоловіки інакше влаштовані, – чую від приятельок, – для них, мабуть, колишніх жінок не буває. А діти – це всього лише додаток. І люблять їх, поки живуть із їхніми мамами. І потім, він із дружиною і дітьми ледь-ледь кінці зводять, а ти на морі відпочиваєш, житло купила і здаєш. У його уявленні твоє життя – суцільне свято. Ось його на це свято і потягнуло…

Що думаєте?