Я вийшла заміж, маю власну квартиру, авто, добре заробляю. Живемо з чоловіком у моїй квартирі (у нього немає), він працює, теж непогано заробляє.
Сварок у сім’ї практично не буває, крім однієї теми: більше половини своєї зарплати чоловік віддає матері та сестрі. У результаті в нього залишається грошей тільки на кишенькові витрати (заправити машину, сходити з друзями до бару), а живемо ми, виходить, на мої — я оплачую комуналку, розваги (кінотеатр, басейн тощо), купую їжу, на мої їдемо у відпустку тощо.
Я не монстр, тож опишу сенс моїх претензій: його мати пенсіонерка, але ще не стара і цілком здорова, може працювати, але не хоче. А пенсії їй не вистачає, бо вона не їздить на маршрутках, їй треба сплатити таксі, не одягається на ринках, їй потрібний дорогий одяг.
Сестрі 35 років, за все життя вона і дня не працювала, зате завела двох дітей від різних чоловіків і тепер смокче гроші з мого чоловіка на себе та дітей. Коли розмовляємо з чоловіком на цю тему, він зі мною погоджується, що спонсорувати їх на шкоду нашій родині неправильно, але нічого не змінюється.
Я звикла щонайменше один раз на рік відпочивати — їхати за кордон хоча б на 1-2 тижні і забути про роботу. Одну він мене не відпускає, а на двох, щоб у мене вистачило грошей, мені доводиться працювати, як кінь.
Відпочивати десь в санаторіях я не хочу, чому я маю через його сім’ю знижувати свій рівень життя? А тепер він узагалі почав брехати мені, каже, що йому зарплату то зменшили, то не заплатили, то ще чогось.
А мені ці гроші не зайві — я хочу дитину, але потрібні гроші для цього. На що ми житимемо, якщо я в декрет піду?
А він погоджується, але нічого не змінює. Що робити? Намагаюся уявити, а як би він жив без моїх грошей?
Якщо б він не був зі мною, то йому потрібно було б знімати квартиру, або ж жити з мамою та сестрою. Тоді цікаво, чи вистачало б йому грошей на себе.
