Я єдина дитина в родині. Мій батько пішов практично одразу після мого народження. У вихованні участі не брав, аліментів не платив. Виховувала мене мати, відправляла на канікули до села до бабусі та дідуся.
Не можу сказати, що у нас максимально близькі та теплі стосунки у сім’ї, але ми любимо одне одного. Мати багато віддала, щоб я жила в добрих умовах і різнобічно розвивалася. Наші взаємини навіть у дитинстві були побудовані на взаємній повазі, що зберігається й досі.
Мати знає про мої погляди щодо дітей. Поки що вона ставиться до моєї відмови від материнства нейтрально, кажучи, що це моє життя та мій вибір. Вона не напирає, але розповісти з усмішкою на обличчі про радощі материнства вона завжди готова.
Я замислювалася про перев’язування труб, але, на жаль, законодавство не дозволяє мені зробити операцію, яка б вирішила багато проблем. Я розглядаю можливість зробити операцію за кордоном, але все впирається у фінанси.
Можливо, колись я передумаю щодо свого материнства. Але я навряд чи народжуватиму сама через проблеми зі здоров’ям і небажання переживати тяготи вагітності та пологів. Завжди можна скористатися послугами іншої матері або усиновити дитину з дитбудинку.
Я вважаю, дітонародження особистим вибором кожного та поважаю рішення інших людей. Хоча дуже неприємно, коли заміжні подруги з дітьми дають поради, незважаючи на те, що не всі з них мають щасливі шлюби.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…