Я одружилася рік тому. Ми до весілля майже рік зустрічалися з Олексієм, кілька місяців мешкали разом. Мені здавалося, що я добре дізналася свого майбутнього чоловіка, а потім відразу ж після медового місяця почали з’являтися тривожні сигнали. Виявилося, що він мав набагато більше жінок, ніж він мені розповідав.
Я випадково натрапила на флешку з інтимними фотографіями чоловіка та інших дівчат. Найнеприємніше було в тому, що там виявилися фотографії моєї двоюрідної сестри. Я гадки не мала, що в них щось було. Деякі фотографії були дуже неприємними за змістом. Від побаченого в мене навіть виникла огида.
Я поговорила із чоловіком. Він у всьому зізнався, сказав, що такий він бабій, але тепер виправився, а про мою сестру та інших розповідати не став тому, що мене любить. Я чиста дівчина, і він не хотів мене шокувати та ризикувати довірою. Я дала себе переконати, що все буде гаразд.
Потім я почала ловити чоловіка на невеликій брехні. Замість матері він їздив кудись в інше місце. Потім його одяг іноді пахнув характерними духами. Якось я помітила слід явно не моєї по відтінку помади у нього на сорочці. Я мовчала деякий час, а потім вистежила його і побачила, як він цілується з якоюсь малодою дівчиною дуже вульгарного вигляду.
Після цього я довірилася подрузі. Подруга сказала, що мій чоловік до неї теж клини підбивав, але вона його відшила. Мені говорити не стала, бо думала, що це була випадковість, спричинена вином. Зараз я пішла від чоловіка. Він намагається мене задобрити і повернути, клянеться, що це востаннє, але я йому не вірю.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…